Щастя

Щастя насправді у зовсім простих речах –
 Прокинутись серед ночі – і дивитися на тебе,
 Як лице твоє через примружені жалюзі світиться ізсередини,
 Як сни твої водоростями тонкими колихаються у кімнаті,
 Наповнюючи мене ніжністю невимовною,
 І тоді я торкаюся пальчиком твоїх вуст привідкритих –
 Хочу зловити ниточку твого дихання,
 Того прудкого повітряного змія-спокусника,
 А він не дається, тікає, пручається –
 Ловлю його навперейми ротом – мііій...
 І ти прокидаєшся, виливаєш на мене потоки ніжності,
 торкаєш губами ожинові ягоди на моїх грудях,
 пестиш руками живіт і стегна, тож метелики в лоні вже
 не можуть всидіти, бо ти - всюди, в тілі моїм і в душі,
 я забуваю себе, розчиняюся в хвилях твоїх, насолодо моя,
 нагородо моя, омріяна і така неочікувана...
 Щастя насправді таке просте: чути твій голос, не розуміючи слів,
 смакувати твій запах, твої доторки, твої пружні рухи, колисання твої,
 твою сіль, що змішалась з моїм молоком...лежати знеможено
 слухати спів світанковий пташок, занурюватися в сон, випірнати,
 радіти, що ти не приснився, що ти біля мене, що ти - мііій...