Завещание фрагмент 3

За поручень больничной койки ухватившись,
Катил я узника к рентгенограммам,
Катетерам щекотным,
Сестрам симпатичным
И разным  белым чудесам.
Катил «наивного» в указанную светлыми палату.
В ней, окруженный  капающими средствами прогресса,
весь в подвесках и зажатый гипсом,
Один старинушка лежал молча.
Короче - Сталинград, морозы, перелом войны.
Сказал ему я «абэнд», подвез я Палыча к окну, и зафиксировал кровать.
Аркадий, уже без боли осмотрелся.
Спросил: « А это что за чмырь?»
Дежурный доктор взволновался -  не пьющий ли больной.
Как есть по жизни , так сказал.
Простились, ему оставил телефон.
Погладил друга по головке,
И уходя, на  дедушку из прошлого взглянул.


Домой вернулся,
Выпил чашку чая,
Послушал песню Микуса,
Уснул.

Вернулся к жизни,
Подошел к окну.
Красиво все -  за что не отвечаю.
Стенки-полки- хранилища подарков бесконечных обошел.
Во всем был беспорядочный уют.

Порылся и достал
Полезную пластиковую штучку.
В одной вечерней школе,
В директорском просторном кабинете,
Любимой мамы друга моего,
Когда-то я "напамять" попросил.
Красивая, бесцветная кругляшка – внутри для влажных пальцев промокашка...
Шуршали «ши» и капала слюна.


После полудня позвонили из больницы.
Мол, приезжайте поскорее.
Земляк ваш много говорит и пишет на бумажках наших.
Мы языка не знаем – очень стыдно,
А он во двор наш пальцем тычет и произносит « КГБ ».
За час добрался и вошел в палату.
Заметил сразу, как от событий оживился ветеран.
Подошел к Аркаше, смотрю – весь мокрый и глаза такие.
Скорее к доктору. Померяли давленье- ого-го.
Я говорю « Вы ж записали – пьющий.»
Ну он конечно – я не думал, я не знал,
и тут же медсестру куда-то отослал.
Примчала быстро пять бутылок пива, чекушку и стаканчик на разлив.
Палыч это выпил, сказал им  «Гут», уснул. Как будто.




---

Вчепи;вшись в по;руччя ката;лки,

Коти;в я в'я;зня до рентгеногра;м —

кате;терів лоскі;тних,

сесте;р ми;ли;х

та рі;зних бі;лих чудасі;й —

Коти;в «наї;вного»

у ви;значену сві;тлими пала;ту.

У ній, ото;чений підві;скамі; прогре;су,

ску;тий гіпсом,

Оди;н діду;сь мо;вчки лежа;в.

Коро;тше — Сталінгра;д, моро;зи,

перело;м війни;.

Сказа;в йому; я «а;бенд»,

підві;з я лі;жко до вікна;.

Зафіксува;в.

Арка;дій, вже без бо;лю, огляну;вся.

Спита;в: «Це; що за чмир?»

Черг;вий лі;кар занепок;ївся

— чи не питу;щий хво;рий.

Як є; в житті;, так і казав.

Попрощ;лися,

йому; зали;шив телефо;н.

Погла;див дру;га по голі;вці,

І йдучи;, на ді;дуся з мину;лого гляну;в.

Прийшо;в додо;му,

Ви;пив ча;шку ча;ю,

Послу;хав пі;сню Мі;куса,

Засну;в.

Просну;вся.

Гля;нув із вікн;.

Краси;во все

— за що; не відпові;м.

Сті;нки-поли;ці —

схо;вища подару;нків нескінче;нних обійшо;в.

В усьо;му був безл;дний за;тишок.

Пори;вся й діст;в

Кор;сну пласти;кову шту;чку.

В одні;й вечі;рній шко;лі,

У дире;кторському кабіне;ті,

Лю;бимої ма;ми дру;га моє;го,

Коли;сь «на па;м'ять» попроси;в.

Краси;ва та;й безб;рвна кругля;шка

— всере;дині для пальці;в промока;шка...

Шурш;ли «ши» та ка;пала сли;на.

Після; полу;дня подзвони;ли з ліка;рні.

Мовля;в, до на;с їжджа;йте поскорі;ше.

Земля;к бага;то ва;ш гово;рить

і пі;ше на папі;рцах на;ших.

Ми язика; не зна;єм – ду;же ст;дно,

А ві;н у дви;р наш па;льцем ти;че

і произно;сить « КГБ ».

За ча;с добр;вся і войшо;в у пала;ту.

Замі;тив сра;зу, як від со;битій оживи;вся ветера;н.

Подо;йшов до Арка;ші,

смотрю; – весь мо;крий і глаза; такі;є.

Скорі;ше до до;ктора.

Помє;ряли давле;ньє – ого-го;.

Я гово;рю « Ви ж записа;ли – п’ю;щий. »

Ну о;н коне;чно – я не ду;мав, я не зна;в,

і ту;т же медсестру; відіслав кудись.

Примч;ла б;стро п’я;ть бути;лок пи;ва,

чеку;шку і стака;нчик на разлі;в.

Па;лич е;то ви;пил, сказа;в їм « Гу;т »,

усну;в. Мовби.


Рецензии