Завещание фрагмент 3
Катил я узника к рентгенограммам,
Катетерам щекотным,
Сестрам симпатичным
И разным белым чудесам.
Катил «наивного» в указанную светлыми палату.
В ней, окруженный капающими средствами прогресса,
весь в подвесках и зажатый гипсом,
Один старинушка лежал молча.
Короче - Сталинград, морозы, перелом войны.
Сказал ему я «абэнд», подвез я Палыча к окну, и зафиксировал кровать.
Аркадий, уже без боли осмотрелся.
Спросил: « А это что за чмырь?»
Дежурный доктор взволновался - не пьющий ли больной.
Как есть по жизни , так сказал.
Простились, ему оставил телефон.
Погладил друга по головке,
И уходя, на дедушку из прошлого взглянул.
Домой вернулся,
Выпил чашку чая,
Послушал песню Микуса,
Уснул.
Вернулся к жизни,
Подошел к окну.
Красиво все - за что не отвечаю.
Стенки-полки- хранилища подарков бесконечных обошел.
Во всем был беспорядочный уют.
Порылся и достал
Полезную пластиковую штучку.
В одной вечерней школе,
В директорском просторном кабинете,
Любимой мамы друга моего,
Когда-то я "напамять" попросил.
Красивая, бесцветная кругляшка – внутри для влажных пальцев промокашка...
Шуршали «ши» и капала слюна.
После полудня позвонили из больницы.
Мол, приезжайте поскорее.
Земляк ваш много говорит и пишет на бумажках наших.
Мы языка не знаем – очень стыдно,
А он во двор наш пальцем тычет и произносит « КГБ ».
За час добрался и вошел в палату.
Заметил сразу, как от событий оживился ветеран.
Подошел к Аркаше, смотрю – весь мокрый и глаза такие.
Скорее к доктору. Померяли давленье- ого-го.
Я говорю « Вы ж записали – пьющий.»
Ну он конечно – я не думал, я не знал,
и тут же медсестру куда-то отослал.
Примчала быстро пять бутылок пива, чекушку и стаканчик на разлив.
Палыч это выпил, сказал им «Гут», уснул. Как будто.
---
Вчепи;вшись в по;руччя ката;лки,
Коти;в я в'я;зня до рентгеногра;м —
кате;терів лоскі;тних,
сесте;р ми;ли;х
та рі;зних бі;лих чудасі;й —
Коти;в «наї;вного»
у ви;значену сві;тлими пала;ту.
У ній, ото;чений підві;скамі; прогре;су,
ску;тий гіпсом,
Оди;н діду;сь мо;вчки лежа;в.
Коро;тше — Сталінгра;д, моро;зи,
перело;м війни;.
Сказа;в йому; я «а;бенд»,
підві;з я лі;жко до вікна;.
Зафіксува;в.
Арка;дій, вже без бо;лю, огляну;вся.
Спита;в: «Це; що за чмир?»
Черг;вий лі;кар занепок;ївся
— чи не питу;щий хво;рий.
Як є; в житті;, так і казав.
Попрощ;лися,
йому; зали;шив телефо;н.
Погла;див дру;га по голі;вці,
І йдучи;, на ді;дуся з мину;лого гляну;в.
Прийшо;в додо;му,
Ви;пив ча;шку ча;ю,
Послу;хав пі;сню Мі;куса,
Засну;в.
Просну;вся.
Гля;нув із вікн;.
Краси;во все
— за що; не відпові;м.
Сті;нки-поли;ці —
схо;вища подару;нків нескінче;нних обійшо;в.
В усьо;му був безл;дний за;тишок.
Пори;вся й діст;в
Кор;сну пласти;кову шту;чку.
В одні;й вечі;рній шко;лі,
У дире;кторському кабіне;ті,
Лю;бимої ма;ми дру;га моє;го,
Коли;сь «на па;м'ять» попроси;в.
Краси;ва та;й безб;рвна кругля;шка
— всере;дині для пальці;в промока;шка...
Шурш;ли «ши» та ка;пала сли;на.
Після; полу;дня подзвони;ли з ліка;рні.
Мовля;в, до на;с їжджа;йте поскорі;ше.
Земля;к бага;то ва;ш гово;рить
і пі;ше на папі;рцах на;ших.
Ми язика; не зна;єм – ду;же ст;дно,
А ві;н у дви;р наш па;льцем ти;че
і произно;сить « КГБ ».
За ча;с добр;вся і войшо;в у пала;ту.
Замі;тив сра;зу, як від со;битій оживи;вся ветера;н.
Подо;йшов до Арка;ші,
смотрю; – весь мо;крий і глаза; такі;є.
Скорі;ше до до;ктора.
Помє;ряли давле;ньє – ого-го;.
Я гово;рю « Ви ж записа;ли – п’ю;щий. »
Ну о;н коне;чно – я не ду;мав, я не зна;в,
і ту;т же медсестру; відіслав кудись.
Примч;ла б;стро п’я;ть бути;лок пи;ва,
чеку;шку і стака;нчик на разлі;в.
Па;лич е;то ви;пил, сказа;в їм « Гу;т »,
усну;в. Мовби.
Свидетельство о публикации №212051501505