Це як в життi, як P. S

Присвячую своїй посмішці - Фії Савченко




Я їхала в маршрутці.
На повороті запахло свіжим дощем.
Це як в житті – якби не звернув, то б і не запахло свіжими дощами.
З люку падали на мене краплі – малі, холодні, приємні.
Це як в житті – не завжди краплі, що впали холодними, тобі неприємні – бувають і солодкими. Це залежить від твого самопочуття – чи тобі холодно, чи тобі тепло.
Світ тісний.
Весна – красива.
Похвальні грамоти – не всі тобі. Умій ділитися.
Деяким людям, щоб попросити пробачення, треба переступити не тільки через себе, а й через рік спільного життя, через спільні надії, мрії…!
У всіх своя гордість. У всіх – різна, я це бачила, я це розумію. Я розумію, як важко з нею жити, тому готова прощати. Вона у одних мала, у інших здоровенна. А якщо людина з величезною просить пробачення першою – означає, що любить тебе…
І себе ти любиш, моя посмішко.
Це як у Винниченка – границя. До і після.
Моя любов буде вічною. Бо ми її не вбили.
Не клини, не проклинай мене, серце, не будь в душі старою бабцею на лавці.
Життя – дорога.
Не всі букви в маршрутці (в дорозі) бувають рівними. Текст можна переписати гарно, але то буде вже пам*ять.



Тобі, дитинній........


Рецензии