ПрИпах старого замку
Напружені крила ніздрів
Виловлюють запах поту
У залі таємних подій.
Недійсна весна не плаче –
Плечем підпирає простір,
Печаль розпустила пасма
Й сіріє у ранах стін.
На кріслах лежать старезні
Гітари – ховають хмари
Гарячих і щирих сліз.
А музики вже немає…
Вповзає під шкіру повів
Терпкого єднання тіл.
У двері заносить чадом –
Жасмин стереже настій
Під стінами замку.
Ранок
Ховає сирий душок
У скрипи підлоги.
Знизу
Доходить беззубий голос
Минулих чужих кохань.
Парфуми століть помпезних
І пахощі днів розпусних
Стікають у душу трунком
І душать потребу йти...
У розкоші є прокляття –
Лишати гріхи на пам'ять…
16.05.12
На фото: закарпатці на фоні костьолу Підгорецького замку 28.04.2012
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212051700088
Свидетельство о публикации №212051700088
Рецензии