Таке біле вікно.
А я сумую за тобою, і сум мій, як це вікно – білий.
Ти десь далеко кашляєш індустрією всього людства,
А я тут в дурному селі сліпцем намагаюсь намацати твої чорнильні літери в собі, і я вітром, а якщо я – то бурею, заплутуюсь в твоїх тушовано-чорнильних деревах землі.
Надворі сніг, на стіні паперовою табличкою прибитий шостий день нашої з тобою четвертої весни. Але чорна дірка для часу на стіні, яку звуть «Годинник», доїла й шостий день. О пів на першу.
Вибач, що я вливаю сюди надто багато води, але я просто передаю тобі себе – моя хвороба вливає в мене багато води, бо не може ковтати пігулки без води.
В мирності сну снігу я бачу твоє мирне сном обличчя.
Усе добре. Поки ще мороз, поки ще я снігом не депресую, пресуючи багнюку асфальту.
Поки ще невесна. Але я бачу за вікном твої риси обличчя, АЛЕ під вікном сидить сум за тобою, і не пускає до тебе.
Таке вiкно бiле
© Copyright: Тори Мальцева, 2012
Свидетельство о публикации №212052001170
Свидетельство о публикации №212052001170
Рецензии