І квіти в’януть невчасно,
І потяг приходить запізно.
І ти вже не їдеш… Звісно,
Життя – це тужлива пісня.
Зарано зірки зникають,
А серце – сліпий романтик!
Частує себе романсом,
Романом зігрівши ніч.
Крізь двері глухі, залізні
Під шкіру слова залізли
І ноти... І ноги терпнуть,
І в жилах тече мороз
Розлуки… Вдаряє даллю
Небо у сонні скелі.
18-20.05.12
Гримить
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212052000915
Свидетельство о публикации №212052000915
Рецензии