На собi

Ця історія сталася в звичайному, з першого погляду, містечку.
Стояв погожий день. Горобці влаштували собі купальню, весело щебечучи вовтузились в пилюці. За ними одночасно слідкували двоє: рудий кіт та худорлявий хлопець. Врешті – решт, кіт подався на пошуки,  в ідеалі - сосиски, а в реальності - хоча б хребта від оселедця.
Залишився лиш один глядач. Здавалося, ніби він втонув в цій пилюці поглядом і не дивно, що його аж підкинуло, коли почувся веселий голос позаду:
- Хей, Сем! Здавай  десятку.
- Це з якої такої радості? – хлопець швидко відвів руку з сигаретою за спину. Хто знає, чого чекати від цього сусіда – дивака.
- Благодійність, – замурзана рука полізла в кишеню і дістала м’ятий папірець, – ось, збираємо гроші для кротів.
- Вибач, але я жодного крота не знаю.
- Якщо б ти знав хоча б одного, то, скоріш за все, гроші збирали для тебе.
З провулку винирнули дівчата і хлопець побіг за ними з вигуками:
- Врятуйте кротів. Врятуйте кротів.
Сем хмикнув і продовжив палити. «Схиблений цей Майк. Завжди збирає на щось гроші, більш за все йому начебто потрібно.» Цигарка вже закінчувалась і пальці приготувались до влучного пострілу недопалком.  Раптом голова закрутилась і настала темрява.
Запах землі. Поруч осипаються мілкі камінці, а ніс впирається в корінь якоїсь милої квіточки. Повітря не вистачає. Не вистачає. А ось світла як раз в міру. Лиш повітря не вистачає, потрібно дістати.
Запрацював внутрішній механізм, тіло рухається, вивільнюється і з’являється повітря. Є повітря, але вже не так комфортно зі світлом.
Що ж, ще трохи. Ще трохи повітря і можна йти.
Легкий вітерець, пташки співають. Весна.
– Знову ти, потворо.
Десь збоку проноситься різкий звук і на землю опускається лопата.
- Як же ви мене дістали, – жіночий голос переходить в крик, – вилазьте вже всі разом, щоб скоріше було.
Удари хаотично переміщувались і переходили вже в більш точні. Собачий гавкіт ознаменував появу ще одного ворога. Сильними лапами почали розривати землю, а жіночий голос лиш підохочував собаку до більш серйозних дій:
- От молодець. Греби, дістанеш собі іграшку.
Потрібно тікати, швидко. Як можно хутчіш. Позаду начебто тане земля, вслід летять грудки. Швидше, швидше.
__________________________
- Майк! Ось тобі гроші на твоїх кротів, решту не повертай.
Замурзаний спритно запхнув банкноту в щілину коробки і підняв обличчя, щоб сказати щось гостре, але побачивши злякані очі Сема він тільки й зміг видавити:
- То ти теж це бачив.
Говорять, що вулицями міста ходять двоє  хлопців в брудному від землі одязі. У кожного з них є коробка з широкою щілиною та квітчастими стінками. Вони перехоплюють звичайних перехожих і переконують врятувати кротів.