Гроно стьобу

1.

Постібаюсь над собою –
Я такий, як і усі.
Як пливти, то за водою,
А цвісти, то по весні.

Посміюся. По приколу!
Видимість роботи… Що ж
Як ішло життя по колу,
Так і йде. На фоні рож

Маю вигляд гордий, гідний,
Бо між рожами я – пан!
А колега мій солідний
На посаді. Він – Іван.

Мудрі кажуть: «Не дай Боже!..»
А Іван прорвався – може!
 
2.

Постібаюсь над собою,
Посміюся над життям.
Нас історія до бою
Закликає. До нестям

Б’ють поклони блідолиці,
Схвалюють усе підряд,
Залізають до гузиці
Властьімущим. Нам би лад

У оселі власній трохи…
Хай би кожен – у своїй!
Але ми, неначе лохи,
У кущі йдемо – не в бій.

Прапори всі – на онучі!
Перемоги неминучі.
 
3.

Постібаюсь над собою…
Гірко так! То посміюсь…
Затавровані до болю
Всі нормальні. Про сім’ю

Теревенять сексменшини.
От картина! Голубі
Усиновлюють дитину
І цвітуть у похвальбі.

В лісі мавпи взяли владу,
Лізуть всі на постамент:
У руках верховна рада
Й полосатий президент.

Смішно. Слізно. Нудно й парко
Від подій у зоопарку.

21-27.05.12