БАБА

Цю історію я почула у пустелі від засохшого під кактусом старика міража.Жили собі баба та дід у теплій хатинці. Живуть вони душа в душу вже багато років, радіють життю і тому що вони просто разом. Виглядає бабуся у вікно, а там під'їхала машина. Бабусю з дідусем виключило, вони знепритомніли. Прокинулись вони у машині, у ній так тхне, наче у тих бабусь з під'їзду, що двері відчиняють і смердить валідолом. Машину відчинили, а там домовики бабі в обличчя так і лізуть і очі виїдають наче лук. Привезли бабу та діда до главаря дракона. І тут вступив діалог:
- Навіщо ти нас сюди притягнув?- запитала баба.
- Ви мені тут потрібні.- відрізав дракон.
- Ти що зовсім? Я спитала навіщо?
- Дивись яка розумна, хах!
- Так порозумніше крокодила буду!
- Ти спочатку стань гарніше від крокодила.
- Хм...краса не головне, головне те, що у душі.
- Пфф.. бабо не мудруй,о як закрутила.
- Та я можу так закрутити, що не розкрутиш.
- Та ближче до діла, я тебе сюди привіз, будеш мені пиріжки робити.
- Ой, та оте робить мені нічого тьху!
- Тепер є що!
- Мені завжди є що робити.
- Ну тепер буде більше.
- Ну добре ми залишимось якщо треба.
ОТАК ВОНИ І ЖИЛИ РАБАМИ У ТОГО БЕЗСМЕРТНОГО ДРАКОНА І ТЕЖ СТАЛИ БЕЗСМЕРТНІ....так дивно