Смеются, плачут соловьи. Песня

                Вольный перевод

             Стихотворение «Чары ночи», датировано 1904 годом.
             Автор стихотворения – Александр Олесь (А.Кандыба, 1878 – 1944), украинский поэт, переводчик, драматург.
             Приводится полный текст стихотворения-оригинала и перевод катренов, ставших песней «Смеются, плачут соловьи».
             Музыка Анатолия Кос-Анатольского (1909 – 1983).

                С признательностью Алексу Ершову
                за «подаренную» песню
                и консультации по тексту оригинала


СМЕЮТСЯ, ПЛАЧУТ СОЛОВЬИ

Смеются, плачут соловьи
И песней в грудь стучатся:
Целуй её, целуй её —
Младые дни промчатся.
    
Ты не смотри, что будет там —
Забвенье иль разлады,
Весна идёт навстречу вам,
Весна в сей час вам рада.

На миг один лишь отрешись
От дум и всех сомнений,
И струи властные души
Влей в океан томлений.
    
Взгляни, как вся земля дрожит
В объятьях пылких ночи,
Лист трепетом любви шуршит,
И волны трав рокочут.
    
Созвездья тают под водой    
И к тучам льнут туманы,
Тут льётся аромат густой,
Там гнутся вербы пьяно.

Зачем стоишь недвижно ты,
Когда весь мир гуляет,
Настрой мотив струн золотых:
Весна свой пир справляет.

Смеются, плачут соловьи
И песней в грудь стучатся:
Целуй её, целуй её —
Младые дни промчатся.



***

ЧАРЫ НОЧИ

*Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"

*Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

*На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

*Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

*Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.

*Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
    
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі…"

*Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"



* — катрены, вошедшие в текст песни
Песню в исполнении Дмитрия Гнатюка можно послушать здесь:


Иллюстрация: http://old.uralpress.ru/photoart_544.htm