ПРО Лi То, або чому пада снiг не переклад з японсь

Його  звали  Лі  То,  він  був  чарівним,  гарячим.  Чим  він  вабив  її,  ту,  що  звали  Вес  На?Навіщо  він  їй?  ЇЇ  так  кохав  Кві  Тень...
Вона  тремтіла  від  передчуття  зустрічі  з  ним.  Потім  сталося  таке,  яке  стається  з  людьми,  ось…  Найкоротша  ніч  їх  зустрічі  була  як  спалах  блискавки.  Зайшла  за  обрій  уст  і  за  межу  тіл,  за  тінь,  ІНЬ,  а  він  не  розтуляв  і  повіки,  знав,  прийде.  Йде,  йде  знов..
А  іншу  звали  О  Сінь.  Руду  із  зеленими  очима.  Багату  на  золото  і  пестощі,  на  діаманти,  що  збирала  із  айстр  туманними  ранками  у  пригоршні  і  манила  його  у  довгі  темні-темні  ночі,  що  пахли  пряним  листям.
 Лі  то,  що  ж  він?  Він  тремтів  від  передчуття  зустрічі  з  нею.  Потім  сталося  таке,  яке  стається  з  людьми.  Знов  була  ніч.  Падали  метеорити.  Зайшла  за  марево  планетарних  сіянь.  ЯНЬ,  а  він  скаженів  від  вогню  її  волосся  і  тонув,  тонув  у  глибині  її  зелених  очей.
Ве  Сна  стояла  над  прірвою,  в  якій  чорною  гадиною  звивалася  зрада,  звідки  віяло  холодом  і  жахом.  Вона  зварила  отруйне  вино  із  кривавих  пелюсток  маку  і  заснула,  як  заколисане  дитя.
Її  мати  Зи  Ма,  була  холодною  розсудливою  жінкою  і  дуже  жорстокою.  Вона  спопелила  своїм  холодним  подихом  кохання  чарівного  Лі  То  і  жагучої  О  Сінь,  перетворивши  його  на  білий,  ніжний,  пухнастий  сніг.  Цей  сніг  падав  сумно,  тихо,  довго.
Ця  історія  повторюватиметься  допоки  стара  Земля  носитиме  на  собі  нас,  людей.