Становление и развитие афинской демократии

Становление и развитие афинской демократии во времена правления Эфиальта и Перикла в Vв. до н.э.

Демократія в наш час є політичним устроєм більшості розвинутих та прогресуючих країн світу. Розгляд демократичних постулатів, сформованих за часів Античності зберігає свою актуальність і сьогодні. Адже, головною цінністю міжнародних відносин у галузі права залишається демократія.
Головною метою роботи є наочно показати на конкретних подіях послідовність становлення демократії. Саме розуміння створення та розвитку демократії дає змогу сприйняти атмосферу тих часів, положення більшої частини грецького демосу та настрою фетів стосовно аристократичної меншості.
Головними джерелами з вивчення становлення та розвитку демократії за часів Ефіальта та Перікла є праці Геродота «Історія», Аристотеля «Афінська політія», Дж. Грота «Історія Греції».
Об’єктом наукової статті є процес становлення демократії.
Предметом наукової статті є діяльність Ефіальта та Перікла в період становлення афінської демократії.
Під час греко-персидських війн та створення Першого Афінського морського союзу була закладена і почала розвиватися морська могутність Афін. Після реформ Солона ( між 640 і 635 – близько 559 до н. е.), за якими всі афінські громадяни в залежності від того майнового розряду, до якого вони належали, несли певні військові обов’язки і мали відповідні політичні права, фети, які представляли афінську бідноту, опинилися на нижчій ступені афінської політичної структури. Вони не мали коштів для придбання важкого озброєння і тому вимушені були служити у допоміжних загонах, більшість яких якраз і складала афінська біднота. Оскільки матросам не потрібно було мати коштовної зброї, то з розвитком воєнно-морського флоту фети, окрім служби в сухопутних допоміжних підрозділах, йшли служити на кораблі. Виходячи з того, що флот поступово став опорою Першого Афінського морського союзу, фети за своїм політичним становищем поступово зрівнялися з іншими, більш заможними та привілейованими  розрядами афінського демосу – зевгітами, а також частково зі всадниками. Фети виявилися опорою афінської могутності в V ст. до н.е. [1; с. 87-88].
Звідси слід розуміти, що перемогу в греко-персидських війнах одержав афінський демос та армія, з якого вона складалася. Саме через це більшість бідного населення міста Афіни вже в період греко-персидських війн висувається і прагне до панування на території полісу. Крім того, слід зазначити, що саме демос (народ) був організатором ремесла та виробництва того часу. Господарство розвивалося та процвітало переважно завдяки цій значній кількості населення.
Але також не слід нехтувати тим фактом, що існувала в стародавніх Афінах і партія аристократів, яка на той час очолювалась сином славетного полководця Мільтіада Кімоном – талановитим флотоводцем, який завдяки вдалим воєнним походам намагався відігравати першу роль в Афінах. Не зважаючи на це, сили аристократичної партії були підірвані. Аристократія вже не відігравала такої помітної ролі в виробництві того часу, а її земельні володіння з часом зменшувались.
Аристократи та групи заможних громадян, опираючись на ареопаг та скориставшись тим, що більша частина демократичних верств населення була задіяна у війні, на певний проміжок часу посилили свою владу. Але в міру завершення воєнних дій та повернення воїнів и матросів додому, активність демосу значно зросла. Найважливішим завданням демократичної партії на той час було послаблення політичних функцій та натиску ареопагу. [1; c.88].
На початку V ст. до н. е. за пропозицією Фемістокла, який на той час був главою демократичного руху, прямі вибори колегії архонтів були замінені жребієм. Право бути обраним в архонти отримали всадники. Зевгіти були допущені до цієї посади лише в 457р. до н. е. Ця реформа була пов’язана з піднесенням в період війни колегії стратегів. Значення колегії архонтів було принижено, тому вона втратила свій аристократичний характер.
Єдиним привілейованим органом залишився ареопаг, який олігархічна аристократична партія намагалася використати для посилення своїх позицій. Щоб послабити цей орган, Ефіальт порушив справу про корупцію деяких  членів ареопагу. Ці факти підтвердились. Народні збори в 462р. до н. е. прийняли закон про позбавлення ареопагу політичної влади. З цих пір ареопаг не вирішував ніяких судових справ, окрім звинувачень в навмисному вбивстві та святотатстві. Право вето ареопагу було передано іншому державному органу – галіеї. Право контролю за посадовими особами та слідкування за виконанням законів перейшло до Ради п’ятисот та Народним зборам. [3; c.43].
На даному етапі розвитку афінської демократії можна побачити, що міцний фундамент для подальшого становлення демократичної системи був закладений саме Фемістоклом та Ефіальтом в період їх правління полісом. Останній поплатився за підрив політичного органу управління своїм життям. Саме послаблення ареопагу як основи політичної влади в Афінах дало змогу та поштовх для подальшого розвитку фундаменту демократії.
В 443 р. до н. е. естафету подальшого становлення афінської демократії взяв на себе Перикл, якого в цей рік вперше обрали на вищу посаду полісу. Сутність державного устрою Афін цього періоду точно і лаконічно визначив Перикл, який є беззаперечним вождем афінської демократії в середині V ст. до н. е.: «Так як у нас містом керує не меншість, а більшість народу, то наш державний лад називається демократією» [2; c.39]. Потім на цю посаду він був обраний ще 15 разів. Перикл здобув перемогу у боротьбі за владу з Кімоном. Для того, щоб закріпити свої позиції, він вніс кілька змін в управління полісом, в права громадян. Тим самим він продовжив реформи Солона та Клісфена. При Периклі в Афінах остаточно склався та встановився демократичний політичний устрій.[4]
Усім громадянам Афін забезпечувався нічим не обмежений доступ до обіймання державних посад. Зникло середнє звено солонівської конституції – заможні громадяни як особлива частина грецького демосу, яка має привілейоване право на на участь у державних процесах полісу. Жеребкування забезпечувало кожному громадянину Афін можливість реально приймати участь в управлінні полісом. Жеребкування вирішувало, кому сидіти в Раді п’ятисот, яка збирається для прийняття пропозицій на Народні сбори, кому – в ареопазі, кому вершити суд присяжних – галіею. На посаду стратега, начальника кінноти та підскарбія обирали голосуванням: адже від кандидатів на перші дві посади потрібні були необхідні якості, а підскарбій відповідав за цілісність казни своїм майном. Таким чином, система участі громадян поліса в управлінні дозволяла досягти двох цілей: рівних можливостей для всіх громадян і вибору на важливі посади компетентних особистостей. Посадові особи були виборні та змінювані: по закінченню періоду роботи посадова особа представляла звіт, який повинен був бути затверджений Народним сбором. Будь-який громадянин мав право пред’явити звинувачення звільненій посадовій особі та порушити проти нього переслідування. Під час виконання своїх обов’язків особа знаходиться під контролем Народного сбору, яке мало повне право усунути його від посади та передати в суд – галіею.
Галіея була частиною народного сбору. Комісія присяжних заседателей-геліастів вершили суд як би від імені Народного сбору. В галіеї щорічно засідало по шусть тисяч судей, які обиралися шляхом жеребкування із тих, хто прийшов на сбори. Приговори суду в більшості випадків не підлягали оскарженню. У важливих випадках (антидержавні дії, замах на демократичний лад Афін, змова, створення таємного товариства) Народні сбори доручали розглядання обвинувачення комісії із членів гелії, яка повинна була складатися не менш ніж з чотирьох тисяч чоловік.
Верховним органом влади у Афінах були Народні сбори (еклесія), які мали широкі повноваження: приймали закони, вирішували питання війни та миру, укладало та розривало угоди з іншими полісами, обирало посадові особи та перевіряло їх роботу. На Народних сборах ретельно обговорювалися всі питання, кожний громадянин мав право висловити свою точку зору та внести будь-який законопроект. Усі громадяни мали право приймати участь у Народних сборах. [5]
Однак слід урахувати і той факт, що створена демократія Перикла мала свої недоліки. Одне з найголовніших недоліків – це її обмеженість. Усіма правами, про які біло сказано вище, користувалися лише афінські громадяни, які фактично складали 1/10 населення полісу.
Окрім афінських громадян, в Афінах проживали метки – вихідці з інших грецьких міст. Хоч ці люди і мали в Афінах майстерні, вони все одно не мали права вважатися громадянами Афін. Велика кількість метеків жили в Афінах багато років, іноді в Афіни переселялися ще їх батьки та діди, однак, не дивлячись на це, ні сам метек, ні його діти не мали права вважатися громадянами полісу. В законі Перикла «Про чисте громадянство» сказано, що повноправними громадянами  полісу можуть бути тільки ті,  у кого батько та матір є повноправними мешканцями афінського полісу.
Політичними правами також не були наділені жінки, які складали половину населення полісу. Виробництво в афінському полісі базувалося на використанні рабської сили, однак і раби не були наділені політичними правами та правом голосу.
Не зважаючи на всю цю обмеженість демократії Афінська держава була найбільш передовою та розвиненою рабовласницькою формацією. К. Маркс охарактеризував епоху Перикла як найвищий розквіт афінської демократії.

Література:
1. История Древнего мира: Ч. П. Греция и Рим. Учеб. Пособие для студентов пед. ин-тов/ Бокщанин А. Г., Дворецкая И. А., Крушкол Ю. С. и д.р.: Под ред. Бокщанина.-2-е изд., испр. и доп.-М.: Просвещение, 1981.-431с., ил.
2. Античная и современная демократия: новые подходы к сопоставлению : учебное пособие / Л. П. Маринович. — М.: КДУ, 2007.- 212 с.: ил.
3. Батыр К. История государства и права зарубежных стран.- 4-е изд., перераб. и доп. - М.: 2003. — 496 с.
4. [електронний ресурс].-Режим доступу до сторінки: http://www.ancienthistory.spb.ru/book/14-38perikl/
5. [електронний ресурс].-Режим доступу до сторінки: