Для журналу Казна

           Ненчина Тамара Петрівна народилась 01 січня 1953 року в місті Роздільна, Одеської області. Закінчила в 1973 році Одеський фінансовий технікум з відзнакою та розпочала свою трудову фінансову діяльність на посаді старшого бухгалтера бюджету Царичанського районного фінансового відділу, Дніпропетровської обл. Без відриву від виробництва успішно навчалась в Одеському інституті народного господарства, який закінчила в 1979 році.
           Не можна сказати, що стати фінансистом було її мрією з раннього дитинства. В селі про таку професію і гадки не мали. Вона мріяла стати вчителькою, але не склалося, як бажалося. В школі навчалася відмінно і лише одна четвірка з алгебри, одержана на державному іспиті, стала на заваді золотої медалі. Знаючи, що на мамину мізерну заробітну платню навчатися в інституті практично неможливо, вступає до технікуму, де навчалась її краща подруга, вона і розповіла про цю, незнайому, професію. Але більш переважило сумніви те, що всім студентам надають місце у гуртожитку, платять стипендію та й гуртожиток знаходився поряд з технікумом, тобто: всі зручності і переваги.
           Після закінчення навчання пройшла трудовий шлях від старшого спеціаліста, заступника завідуючоЇ міськфінвідділом, заступника начальника Державної податкової інспекції до начальника Управління Державного казначейства України у м. Комсомольску, Полтавської області. Казначейську  установу створювала у місті з нуля і пропрацювала на посаді керівника 12 років, до виходу на заслуженний відпочинок. Управління завжди було одним з найкращих в області. Так склалась доля, що Тамара Петрівна брала участь у створенні, крім казначейства, ще двох важливих фінансових структур: міськфінвідділа в 1977 році і Державної податкової інспекції в 1990 році. Вона стояла у витоків створення цих важливих для міста установ. В 2007 році Ненчина Тамара Петрівна стала переможцем конкурсу "ЛЮДИНА РОКУ" в номінації "Кращий працівник виконавчих органів та місцевого самоврядування".
            З виходом на пенсію продовжує підтримувати тісні стосунки з рідною установою - своїм "детищем" та, маючи активну життєву позицію, займається громадською роботою: є членом громадської Ради при міськвиконкомі, очолює міський клуб "Ділова жінка", якому вже майже 17 років, приймає активну участь в роботі клубу "Співзвуччя".
             Тамара Петрівна хвилювалась перед виходом на пенсію. Чим зайнятися, адже все своє життя, 36 років, присвятила фінансам, жодного дня перериву, крім відпусток, не було. Та і не почувала вона себе, напередодні 55-річчя, пенсіонеркою. Бо душі було всього 20, вона на протязі останніх 35 років зовсім не змінилась. Вбачала якусь помилку та несправедливість в тому, що треба було уходити з цікавої роботи, коли вже набуто неабиякий досвід, створено колектив, налагоджено взаємовідносини з установами і керівництвом міста, виросли діти, онук... Саме час повністю віддатися роботі і принести ще немало користі.
             Але першого січня 2008 року виповнилось 55-ть років і все - на заслужений відпочинок.
Вона шукала себе, ще хотілось бути корисною, а не перетворитися на домогосподарку в халаті та стоптаних капцях. Не з її вдачею! Перший рік займалась хенд-мейдом, створювала настінні композиції, та дарувала їх друзям, знайомим, колегам, прикрашала свою домівку. Готувала найрізноманітніші страви для своїх чотирьох найдорожчих чоловіків(онук, два сина та чоловік), яким не могла раніше уділяти достатньо уваги, коли працювала. А потім ... прийшли вірші, згодом і  прозові твори. Одна з літературних редакцій Росії "ЛИК" запропонувала їй видавати свої вірші, безкоштовно. Потім окремі вірші відібрав та надрукував міжнародний (Москва-Нью-Йорк-Торонто) Альманах "ЧУВСТВА БЕЗ ГРАНИЦ". Вже вийшло п"ять видань, готується до друку шосте. В лютому цього року місцеве телебачення зняло 35-хвилинний фільм "Когда душа полна стихами", де головною героїнею є Тамара Петрівна Ненчина. (Можна подивитись в Інтернеті.)
               Вірші вона пише різнотематичні. Наразі їх більше 1000.
Пропонуємо вашій увазі деякі з них:

15 років промайнули, як один.
Ідею втілено в важливій справі.
Вагання й сумніви всі відійшли...
Залишилось: потрібні ми державі!

Держказначейство створене й живе.
Вивчає, творить, пропонує. Вволю
Питання ставить.Звіти подає.
Надію має на достойну долю.

Софія Івченко. Назаренко. Захарова.
Ці прізвища знайомі ПОЛТАВЩИНІ.
У казначейських витоків стояли ви.
Служили вірно неньці-Україні.

І потайки ми молимось в душі,
Звертаючись з молитвою до Бога:
Творіння наше - К А З Н А Ч Е Й С Т В О – бережи!
Хай буде світлою його дорога!               

(До річниці 27.04.2010г.)
             
                                1.Казначеї - це однодумців команда.
Зорке око ДЕРЖАВИ ми нині.
Наш досвід і розум зумів об"єднати
Квітневий Указ Президента країни.
            Приспів:
Казначей - це професія гідних.
Казначей - кожен день на вустах.
Казначей - своїй справі не зраджуй,
Сильні крила розправ, наче птах.

2. Казначеї - надійне сплавляння
Контролера, а також банкіра,
Фінансиста життєве призвання,
Це - наснага та творчиї крила.
              Приспів.
3. Казначейські безсонніЇ ночі...
Відданість свята нелегкій справі.
Без цього не буде скарбниця повной
І менше стане коштів у державі.
               Приспів.
4. Наша рідна країна твердо стане на ноги.
Забезпечить всім гідне, надійне життя.
Казначеї державні завжди готові
Будувати, творити своє майбуття.
               Приспів.
            

           ДВА СЫНА У МЕНЯ.
Два сына у меня, две жизни, две судьбы.
Два продолженья рода, две надежды...
И я молюсь за вас, мои СЫНЫ,
Молюсь душой своей и каждый день сильней,
чем прежде.               

ЛЮБИМЫЕ!!! Моя молитва защищает вас
От всех невзгод, обид и злоключений.
Она ведет по жизни. И не раз
Спасала от греха  вас и падений.

А сердце матери ни с чем нельзя сравнить!
Оно вмещает все: хорошее...любое...
Сыночки! Я прошу вас не забыть:
ОТЕЦ И МАТЬ - вот в жизни самое святое.

                СЛЕДЫ...
Мы оставляем на земле свои следы.
Словами, мыслями, поступками, стихами...
Когда совсем невмоготу и в шаге от беды,
Нас наши ангелы спасают крыльями-руками.

Следы, поверьте мне, не исчезают в никуда.
Они деяния и смысл прожитой жизни.
Они записаны, хранятся в вечной книге бытия.
Всё учтено от самого рождения до тризны.

За суть следов нас ждет расплата иль награда.
Все от того зависит, как ты жизнь прожил.
Следам одних потомки будут до безумья рады.
И скажут про других:"Зря только наследил!"


     "Любовь - заболевание нежностью". ( А. Круглов.)

Я заболела нежностью к тебе.
Пронзительной, щемящей нежностью.
И не хочу противиться судьбе,
Приму всё это с долей неизбежности.

И нежность моя тает на губах.
Живёт она в моих прикосновениях.
Витает дымкой в чудо-облаках.
Читается меж строк в стихотворениях.

Я нежностью своей с тобой делюсь.
Она ещё нежнее возвращается.
И что она иссякнет - не боюсь...
Лишь, ей благодаря, Земля вращается.

Для віршів відкрито в Інтернеті дві сторінки в "Стихи.РУ" Автор: ТАМАРА НЕНЧИНА і ТАМАРА МАМИНА  та сторінка в "ПРОЗА.РУ", автор ТАМАРА НЕНЧИНА. За бажанням, можна ознайомитись з творчістю колеги-казначея.