***

Вона вірить  Всевишньому. Весняні вірші - віддзеркалення веселкового водевілю. Вітрила віри вітер відносить вдаль. Видніються високі вікна. Впізнаю вузькі вулички. Волосся віддає в"ялими волошками. Вдих. Видих. Важко. Впевнена в відчуттях Ванги - втратила! Всесвіт вмить вмирає. Відстань. Відсутній вайфай. Вино. Вина. Витончено впала - вона. Вологі вії. Вода. Відірвалася. Вверх? Вниз? Вранці встала, вбивши всупереч всьому вищому відчуття. Відкинула всілякі вітання. Вбогий варений вираз. Втекла. Все віртуальне. Він. Вона. Відмінні. Вир вагання. Всередині війна вірі. Вона - велична відьма, володарка віхол,втамувавши відчай, вибачила. Все вкрилося ворсинками відрази. Ванна. Вода. Відчинені вікна. Повіяло віком. Все -вугілля. Відро відповідей вивернулося в вуха. Вони відібрали все вагоме всередині.  Вістря втрати  валить вниз. Восени весна взялась виправляти всі виноградові видіння в вірогідності. Виварка  втраченого відчуття втопилася в ванні. Вміння відпускати віднайшла. Вона  вже вільна...
 by Eva Black