Ти просиш любові у Бога,
а можеш любить?
Ти можеш всім серцем прийняти
вологий цей вітер?
Гроза зачепилась в узліссі
і тихо бурчить,
І синьо впівнеба,
впівнеба – блакитно і тихо.
Ти можеш кохати
гаряче пашіння доріг,
Що тихо парує,
мішаючи пахощі липи,
Ти можеш заплакати,
вдячно упасти до ніг
За це невимовно-прекрасне,
гуркотливе літо?
І тільки тоді як вода,
як сльоза, побіжить
І станеш ти, наче народжений,
свіжо умитий,
Сміятись до неба,
стрічати очищений світ,
Ти зможеш сказати: - О, Боже,
я можу любити !
Ти просиш любовi у Бога...
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №212061601411
Свидетельство о публикации №212061601411
Рецензии
Чудово! Це як наче саме про думки й побажання на сьогодні. Бо вчора трохи погуркотіло, а на нині дощик обіцяють. Мабуть-таки, й буде:)
Ирина Мадрига 07.07.2012 09:48 • Заявить о нарушении
Ирина Мадрига 07.07.2012 09:48 • Заявить о нарушении