Моя уринотерапия

Любий, сьогодні мені лікарі знімали шви. Знаєш, наче вже і не болить зовсім. Позавчора перестали колоти в сраку болючі антибіотики і ставити крапельниці з розчином заліза та холоду. Практично минулося.
Мені здається, що вавка начебто вже загоїлася, на її місці залишився лише капітальний рубець надто інтересної, невизначеної форми, наче я впала на РГД чи то Ф1 і вона рвонула піді мною.

Лікарів було багато: Лікар "А", лікар "Б", лікар "В", лікар "Г",  лікар "Д", ще було декілька санітарів та одна медсестра, що виносила судно.

Взагалі то любий, псих лікарня це зовсім непогане місце, тут живуть досить привітні люди, в кожного правда особливий вид геморою, але в загальній масі вони дуже милі та приємні особи. Чудні, постійно посміхаються, а коли їм сумно, вони кумедно розважаються, виколюють один одному очі, спілкуються з унітазами, роблять стрибки у повітря ( з ліжка на люстру) поки ще в цьому запальному протистоянні ніхто не переміг, але пару поламаних ніг вже є в наявності.

 Так от, щодо мого лікування:

Лікар "А" займався ремонтом моєї голови. Коли було зроблено рентген, лікар доходчіво мені пояснив, що в мене мається "невеличкий" (розміром десь так с колайдер) запальний процес, тому необхідно в екстреному порядку робити лоботомію. В іншому випадку, незабаром, я також прийматиму активну участь в увлєкатєльних «веселих стартах» по стрибкам з ліжка на люстру.  Альтернатив не було. Я погодилася.

Вскривав мене лікар "Б" . Коряво, брутально, без анестезії та антисептичних засобів. Робив він цю страшну екзекуцію за допомогою канцелярського ножа та освіжувача для повітря «Морський бріз» .

За весь той час поки я була знайома  з «Б»  жодного разу я не бачила його в стані хоча б відносної тверезості. Він завжди був бухим, мав перелячні налиті кров’ю очі та тижневого терміну неголеність. Таким він був і  зараз, у період коли робив надскладну операцію з лоботомії. Але у зв’язку з тим, що в найближчому осяжному радіусі лікарів за подібною компетенцією не вбачалося вибирати не приходилося.

«Б» був занятий справою. Я сиділа мовчки на операційному столі та витріщалась на плакат часів радянської епохи, що висів на стіні кабінету, на якому в наглядному варіанті пояснювалась анатомічна будова людських статевих органів. Поряд зі мною лежала замурзана книжка в м’якій палітуріці яку «Б» постійно гортав промовляючи собі під ніс якісь невизначені словоформи, що на перший погляд нагадували мову заклять тувинських шаманів. Якщо прибрати з книжки плями від чогось їстівного, кружечки від кави, та відбиток чоловічого чоботу розміру десь так сорок п’ятого зьявляляся можливість ідентифікації назви даного трактату а саме «короткий посібник з операцій на голові для починаючих» Том 1. Недороблений. В картинках.

- Піздец… - то був мій єдиний коментар з приводу того що коїлося

Інстинкти самозбереження були вимкнені. Заопобіжники всі як один перегоріли. Оголені в голові дроти періодично замикали роблячи кольорові салюти. В повітрі пахло (пахло?) озоном, формаліном та ****утися на всю голову як смерділо перегаром «Б».

Зліва від мене, знаходився додатковий столик що їздив на маленьких коліщатках. На ньому лежала  невеличка валізка вміст якої можна було б охарактеризувати як набір юного садиста. «Б» постійно перебирав приладами з неї та шурхав ними мені в голову.

Щось добряче вибухнуло. В голові задзвеніло і я побачила багато спектральних метеліків які з посмішками на обличчях стрибали з квіточки на квіточку в такт Бетховенської токати ре мінор.

- Євріка блять. Невже я це зробив. – в його голосі чулося багато тріумфу та самозакоханості.
І в принципі причини для подібних реакцій були досить істотними. Не кожного дня і не кожному червоно дипломованому хірургу вдається ломанути пароль на голову, враховуючи ті факти що я мало того що його забула а щей не вказала адрес альтернативного мейлу та прозвіще собаки



- оооо, тут же повний ****ець, без півлітра не розібратись - сказав "Б" ковтаючи з пляшки медичний спирт та занюхуючи полою халату який був в страшених плямах крові та формалінових потьоках.

Лікар озброїівся якимись приладами з набору юного садиста і великою клізмаю.

Почалося промивання. Мізки були витягнуті і покладені на хірургічний стіл.
І ось у відро з помиями посипалися спогади, уривки, якісь клапті з фотозображеннями, відеороліки, аудіокасети...

... Перший поцілунок, перший секс, а ось тут ми тримаємо один одного за руки, а ось ми гриємося під однією ковдрою, коли в хаті +10, тому що зламався обігрівач, а ось ти вдихаєшь моє волосся, а ось скандал і обпечені чаєм чоловічі причиндали, а ось ти називаешь мене рудою сукою, а ось ти кричишь Артюх ти дура, а ось я даю тобі ****юлів ногами, а ось крим, море, гори, перевал, верхівка чатирдагу, а ось твоя мама, чи то фрагмент з фільму мумія (важко розібрати), а ось обман і я тебе пробачаю, а ось ще обман і я тебе вигяняю, а ось я вже біжу за тобою та кричу повернись, а ось сонька-дрімка, а ось невдалі експеременти))). Ранок, ще один ранок, і ше один ранок, ніч, ще одна ніч, багато ночей. А ось я іду на роботу та цілую тебе сплячого, а ось ти йдешь на роботу і робишь те саме. А ось я запізнююсь на апаратну нараду, тому шо перед самим виходом нам закортіло саме цього, а ось ми з тобою вмерли на дві доби для усіх, а ось, тут Б наткнувся  на величезну залізяку схожу на цвях який стирчав прям у  центрі мозку і був розміром мабуть на 200, який чомусь за допомогою приладів юного садиста прибиратися не бажав, то було твоє "я тебе не кохаю"
 (продолжение следует)