Дорога

 Їде  поїзд,  в  даль  несе,
 Мене  до  берега  морського,
 Шумить  і  стукає  вагон,
 У  такт  дорозі  й  долі.

 Мабуть  так  складено  в  житті,
 Що  треба  їхати  від  дому,
 Ділитись  тим,  що  в  тебе  є,
 Та  відкривати  нове.

 Берегти  щастя  і  добро,
 Свого  й  батьківського  порогу,
 Десь  наодинці,  край  землі,
 Та  відстояти  знову.

 Любити  землю,  як  завжди,
 Тоді,  коли  цього  не  бачать,
 І  бути  мужнім  у  житті,
 Готовим  битися  завзято.

 Робити  все,  на  що  ти  здатний,
 Та  не  чекати  похвали,
 Бо  ти  один  –  як  намалюєш,
 То  так  і  збудеться  в  житті.

 Творіння  серця  і  душі,
 Твоя  єдиная  дорога,
 Омита  сонцем  і  дощем,
 Блистить  на  горизонті  доля.

 І  знову  хочеться  пройти,
 Життя  це  вперто  і  завзято,
 Згадати  друзів  й  ворогів,
 Сказати:  дякую  за  свято.

 Життя  людського  береги,
 Що  омиваються  водою,
 І  все  що  робиться  з  тобою,
 Потік  єднає  в  вишині.