пробивши променем душі
пустоти міста свого
подивишся на мене з висоти
відчуєш подих серця мого
ми будем рівні
ми будем назавжди
бо ти життя моє
ти доля
уві сні приходиш ти
говориш щось
смієшся
волосся в хвіст збираєш
а по житті ти від реальності втікаєш
хоть жити вмієш та незнаєш
життя перетворивши на тюрму
.
а я знайшов життя у чорній ручці і білому папері
в цьому і біда
Ти
© Copyright: Андрей Петрук, 2012
Свидетельство о публикации №212070400157
Свидетельство о публикации №212070400157
Рецензии