Родине

Душа  болить  за  Україну,
 І  серце  рветься  із  грудей,
 Тремтить  в  душі  вогонь  надії,
 Що  буде  краще  ніж  тепер.

 Чи  хто  відстоїть  ту  єдину,
 Ту  неповторну,  неділиму,
 Маленьку  нашу  Україну,
 Від  нас  самих,  не  ворогів.

 Здається  бачить  кожен  з  нас,
 Що  є  усе  у  нас  в  державі,
 Та  не  хватає  одного,
 Чогось  маленького,  і  Волі,

 Життя  змінити  це  сумне,
 Байдуже  й  темне,  не  одне,
 А  усього  нашого  народу,
 Від  моря  й  степу,  до  Карпат,

 Змінити  вмінням  працювати,
 Любити  землю  і  свій  хліб,
 І  за  людей  відповідати,
 Що  вже  довірили  тобі
 Своє  життя,  своє  майбутнє,
 Своїх  дітей  і  мир  землі.

 Невже  не  має  в  Україні,
 Порядних,  мудрих  тих  людей,
 Які  б  на  радість  всім  зробили,
 Як  має  бути  на  Вкраїні,
 Життя,  достойнеє  людей.

 Щоб  кожен  міг  сказати  прямо,
 Що  все  зробив,  що  тільки  зміг,
 Для  всіх  людей  на  Україні,
 Своїх  дітей  і  для  чужих.

 Що  вже  нема  ганьби  і  блуду,
 Батьків  заплаканих  очей,
 Що  є  в  усіх  у  нас  майбутнє,
 Щасливе  й  радісне,  тепер.

 Нехай  закінчиться  брехня,
 І  перегони  за  грошами,
 Лиття  з  порожнього  в  пусте,
 Подвійна  гра  з  життям  убогим.

 Бо  вже  набридло  це  терпіти,
 Невміння  думати  й  творити,
 У  цій  країні,  цій  землі,
 Бажає  кращого  народ,

 Велика  наша  Україна,
 Завжди  була  на  висоті,
 Із  покоління  в  покоління,
 Передавалась  Воля  в  ній.

 І  до  щасливого  життя,
 Ведуть  народ  достойні  люди,
 Тому  немає  вороття,
 І  Україна  буде.  Буде!

 Порозуміються  всі  люди,
 Що  проживають  на  Землі,
 Й  на  цій  землі,  на  Україні,
 Бо  будуть  дружні,  як  одне.

 І  рветься  Віра  від  людей,
 Що  об’єднає  усіх  нас,
 Аж  до  самісіньких  небес,
 І  прийде  радість  до  людей!