Домашня робота

  Петрик, учень п'ятого класу, талановитий хлопчик - індіго, готуючись до уроку російської літератури, - переказу твору  Івана Тургєнєва "МУ-МУ", був настільки вражений його змістом, що спочатку, вголос перечитав його бабусі, довів стареньку до сліз, потім ще раз виразно прочитав твір мамі та молодшій сестрі Ганні. Ті теж слухали з напружкою, і в кінці плакали.

 Петрику здавалося, щo переказати "МУ-МУ", мовою орігіналу, йому вдасться близько до тексту, бо перечитав його декілька разів, і не така вже й складна та російська мова. Врешті-решт, Петрик вирішів закріпити успішну підготовку до уроку, i прочитати оповідання татові, коли той повернеться з роботи. Хлопчик був переконаний, що драматургія твору розчулить і батька.
 
 Але тато повернулися пізно вночі, дуже п'яні, i, категорично відмовилися слухати на ніч Тургєнєва, а запропонували Петрику послухати українську народну пісню:
"Чом ти не прийшов, як місяць зійшов..."
Засмученому Петрикові довелося йти спати.

 Вночі йому наснилося теє нещасне цуценя.
Петрик, немов-би, весь час був у човні, поруч з німим, але вдіяти нічого не зміг. Герасим, не тільки не чув, але й не бачив Петрика, а мовчки спрямував човен до середини водоймища. Мотузкою прив'язав цеглину до шиї цуценяти і збирався жбурнути його у воду. Цуценя скавчало, вмовляючи німого, і на пинтамимах, і на добрій  українській мові, - "не чинити зле". Зібравшись з силами, Петрик кинувся до німого і вчипився в руку, щo міцьно тримала перелякану собачку. В цю мить Герасим кинув у воду цуценя разом з Петриком. З'явилася надія врятувати песика, адже Петрик вміє навИмашки плавати і добре пірнає...
 
 Прокинувся Петрик поруч з ліжком, на підлозі. У вікно дивилося півколо Місяця і було чути, як біля двору надхненно співають тато:

 " ... Місяць на небі, зореньки сяють
        Тихо по морю човен пливе.
        В човні дівчи-и-на пісню співає,
        А кОзак чує, - серденько мре..."
         
 Петрик постояв біля вікна, долонями витер мокрі від слiз очі, ввімкнув настільну лампу, дістав олівця, аркуш паперу і через годину склав вірша:

     Німий Герасим сів у човен
     Поплів топити цуценя.
     Очима, що сльозами повні
     Дивився на нещасного щеня.

      Воно прив'язане лежало
      З цеглиною на шиї, у човні
      Надію до останнього плекало:
      "Він,- друг Людини, не свині !"
      
      Німий жбурнув його у воду,
      Не розуміючи навіщо і чому
      Вбиває він живу Природу
      І песика на призвисько "МУ-МУ"

 Декілька разів перечитавши вірша, задоволений Петрик  ліг спати. Через відкрите віконце йому було чути, щo тато винесли баяна і співають у двох з собакою Сірком. Тільки-но, тато починають грати на баяні, як Сірко піднімає голову догори і виє так, що стає  моторошно...