Служить

Холодом  колючим,  стелеться  зима,
 Наче  нема  краю,  світу  вже  нема.
 Заміта  дороги,  гори,  і  моря,
 Завиває  вітер,  в  вікна.  Йде  зима.

 Застилає  снігом  і  рівняє  скрізь,
 Гори  і  долини,  і  життя  живих.
 Тут,  підперті  вітром,  служать  і  живуть,
 І  діватись  ніде,  все  вже  з  нами,  тут.

 І  єдиним  кроком  вічно  ти  живеш,
 Миттю  і  чеканням,  баченням  свого.
 Йдеш  на  зустріч  вітру,  і  людей  ведеш.
 Спереду  нічого,  далі  вже  кінець.

 Завиває  вітер  холодом  й  теплом,
 Люди  ждуть  і  вірять  в  сонце  і  добро.
 Теплиться  надія  в  серці  поміж  нас,
 Що  прийде  заміна,  бо  вже  скоро.  Час.

 І  ніхто,  ніколи,  вже  не  скаже  в  лоб,
 Що  все  це  даремно,  і  життя  –  пісок.
 Ніжно  і  відверто,  пам’ятаєш  ти,
 Молодості  перші,  кроки  і  шляхи.

 Буде,  що  сказати,  потім  у  житті,
 І  людей  повчити,  мужності  й  красі.
 Мовчки,  проти  вітру,  дивлячись  вперед,
 Відновити  долю  і  життя  людей.

 Хто  пройшов  крізь  ночі,  бурі  і  сніги,
 Жив  на  цім  кордоні  і  беріг,  як  міг,
 Мир  і  ніжний  спокій  Великої  землі,
 Та  любимих  очі,  чекаючі  завжди.

 Завиває  вітер,  в  душу.  Йде  зима.
 Скоро  все  скінчиться,  прийде  і  весна...