Буває так, що у любові,
Є два крила, і ти летиш,
Здіймаєш вверх, пірнаєш в море,
І щастя є, і ти живеш.
І пояснити цю мову,
І почуття, і серця дзвін,
Мабуть не зможе вже ніколи,
Ті хто, так вірив і любив.
І серце рветься в піднебесся,
Душа співає і кричить,
Любові дзвін стоїть у серці.
Воно кохає і болить.
І почуття переповняють,
Краї душі, яка летить,
Радієм ми, що ми єдині,
Бо вмієм вірить і любить.
Земля цвіте навколо тебе,
Єднає душі й почуття,
Величне все і неосяжне,
Єднає двох на все життя.
І ми удвох співаєм в небі,
Свій гімн любові, що дзвенить
Вона і він безмежні в щасті,
Життя наповнює цей день.
Звоны
© Copyright: Юрий Воронькивский, 2012
Свидетельство о публикации №212071201707
Свидетельство о публикации №212071201707
Рецензии