Збудив твiй сонний подих на губах моїх...
Так добре раптом стало та затишно.
Спросоння обiймеш мене сильнiш.
В такi моменти пробачається колишнє.
Легенький дотик вiтерцю
Примусить притулитися ще ближче.
Згадаю, як молилася взiрцю,
Та вiн байдужiстю кидав сильнiше.
Пiд тихих зiр гаряче мерехтiння
Проснуться мрiї та завмре весь свiт.
Й рожеве сонячне промiння
Збере росу вiд трав до самих вiт.
Я вiдчуватиму тепло твоїх обiймiв,
Присмак ягiд, яблук та дощу.
Тепер я знаю те, що ти всерiвно
Не вiдпустиш i я теж не вiдпущу...
травень 2012
Трохи нiжностi
© Copyright: Саша Власова, 2012
Свидетельство о публикации №212071200864
Свидетельство о публикации №212071200864
Рецензии