Проводы

Здається  вчора,  у  солдати,
 Випроводжала  мене  мати,
 Стояла  й  плакала,  жаліла,
 Свойого  сина,  на  роки.

 Напевно  знала  тоді  мати, 
 Яке  життя  у  всіх  солдатів,
 Гадала  й  думала,  що  мене,
 Вона  відверне  від  війни.

 Не  віддавала,  не  пускала,
 Казала:  сину,  підрости!
 Вона  мене  в  душі  тримала,
 Так  ніжно-ніжно,  на  віки.

 Не  відпускала,  і  молилась
 Вона  в  душі,  у  вишині, 
 Просила  господа  побачить,
 Її  дитя  на  цій  землі.

 Зберегти  тіло  й  мою  душу,
 В  цьому  буремному  житті,
 Пройти  дороги  всі,  і  потім,
 Прийти  додому,  із  війни.

 Горіло  полум’я  хлопчаче,
 У  мене  в  серці,  і  в  душі,
 Несло  мене  назустріч  долі,
 Солдатське  щастя,  і  шляхи.

 Везло  мені,  я  повернувся,
 Знову  додому,  до  сім’ї,
 І  скрізь  зі  мною  була  мати,
 В  тому  буремному  житті. 

 Мабуть  ще  вчора,  у  дворі,
 Стояли  рідні,  близькі,  друзі,
 Бажали  мудрості  і  вдачі,
 Й  дороги  мирної  мені.