Сектанти
в овечій одежі, а всередині суть вовки хижі.
Євангеліє від Матвія, глава 7.
Віра Герасимівна гуляє з онуком затішним міським парком. Її руки, звичні до важкої селянської праці, з радістю набувають нової звички — управлятися елегантною коляскою, в якій так солодко сопе її улюблений онук. Вночі, вона прокидається від будь-якого звуку, готова встати і прийти на допомогу малюкові. І хоча дочка вже нахилилася над немовлям, і дбайливо поправляє йому ковдрочку, але бажання опікати онука, в купі з величезною ніжністю, не дозволяють бабусі побачити солодкий сон. Молодою працювала з ранку до вечора, і не засинала, а просто падала у безодню, ледве торкнувшись подушки головою. Нібито тільки закрила очи, а вже співає у дворі свою ранкову пісню зануда-півень, і тріщить підлога від тяжкої ходи чоловіка...Свого середнього віку і не пам'ятала, бо промайнув, як сусід у вікні, запрошений на дармову горілку. Коли помер чоловік — поринула у працю, як нирець у воду, і виринула нещодавно, приїхавши на запрошення зятя та вагітної доньки -замешкати з ними у місті. І по приїзді нічого солодкого не снилося, а ось півроку тому, коли народився малий Юрчик, такий боженька подарував сон — тільки тішитись: і гуляла по золотих ланах, і летіла понад річкою - іскристою, як срібло на шлюбному намисті, і танцювала, як колись у дитинстві, і вмивалася росяними квітами, що аж дух захоплювало... Правда, і без того сна так тягнуло до села, до своєї хати, до червоної калини в позавіконні, до образів, які засиротилися без неї. Але як поїдеш, коли таке щастя поруч: і шкребеться, як те мишеня, і щось гуде собі під ніс, як голуб, і дивиться на світ такими чистими, як слово боже, очима, що нема ніяких сил від них відірватись...От і зараз, на прогулянці, вона не може відмовити собі у тому, щоб не зазирнути за край ковдри, і не побачити напіввідкритого маленького рота, і кирпатого крихітного носа. Вона гуляє затишним парком і з легкою підозрою вдивляється у незнайоме середовище. Що не кажи, а нема в неї довіри до легковажного міського життя, ще й на додачу, відповідальність за немовля присіла навпочіпки під самим серцем, і не дає розслабитися ні на хвилину. А тут, як на гріх -сектанти -прости, Господи, за таке слово! Молоді люди: чоловік - років тридцять, і жіночка, ніяк не молодше — стиснули у долонях свої книжечки, і вже прямують до неї, хижо поблискуючи очима, і наперед, смакуючи видобуток. І бачать же, що людина гуляє з дитиною, та все одно -лізуть, як таргани до їжи. Віра Герасимівна знає, що і розмовляти з такими — гріх, а прислухатися — зовсім біда! Але ж не даси заду ось так, відразу, показуючи переляк, - хоча говорити з ними — боронь, Боже! На щастя, збоку підвернулася лавочка і бідна православна блискучим маневром повернула коляску, присіла на край, ще й так майстерно, що маленький Юрчик лише злегка похитнувся, і заснув ще міцніше. І не дивилася навіть у ту сторону, усім своїм виглядом і позою, висловлюючи небажання, будь-якого контакту. Бо ще й не вміла нікому відмовити, і ніяковіла від однієї думки про те, що доведеться сваритися. А вони нахабно сіли поруч і зашелестіли своїми спокусами, і жінка почала щось читати, не дуже голосно, але противно до нудоти. І тут раба божа-Віра-не витримала і засичала, один в один, як колись сичала на чужих її улюблена гуска:
- Перешштаньте вже читати, ви мені дитину рошшбудите!
І коли жінка замовкла на якусь мить, а після цього посунулася ближче, і почала шепотіти просто бабці до вуха, Віра Герасимівна гордо випросталася і, не дивлячись на непрошених сусідів, зверхньо зронила:
- І так — розбудите !
Свидетельство о публикации №212072501035
"Найшла коса на камінь: розповсюджувачі "Ейвон" подзвонили у двері Свідка Єгови..."
Щасти!
П.С.: Мало пишете українською, Георгіє!
Братислав Либертус Новинки 23.09.2015 14:53 Заявить о нарушении
З повагою,
Георгий Цвикевич 23.09.2015 18:52 Заявить о нарушении
***
Памірае стары Рабіновіч. Папрасіў пазваць траіх сваіх сыноў і кажа:
- Дзеці мае, я паміраю, але пакуль пры памяці, то хацеў бы прывесьці ў парадак свае справы і перадаць вам. Тады слухайце і запісвайце - Кац вінен мне 2 тысячы.
- Не хвалюйся тата, напомнім, аддасьць.
- Фегельман вінен мне 3 тысячы.
- Усё зробім... Сёньня ж пісьмо,.. Прымусім аддаць.
- Перэльман вінен мне 1 тысячу.
- Пагаворым, вырашым, не хвалюйся.
- Я вінен Зайдэлю 10 тысяч.
- Усё... Пачаў трызьніць..
http://nn.by/?c=ar&i=155961
Братислав Либертус Новинки 23.09.2015 19:08 Заявить о нарушении
Я от, наприклад, останнім часом намагаюся якомога частіше користуватися українською, білоруською, та ліввиківською. Російською намагаюся якомога менше (та й мене саме по собі напружує вимушеність нею спілкуватися), - тому на ua, by, та olo - мені як моральний відпочинок.
Братислав Либертус Новинки 23.09.2015 19:19 Заявить о нарушении
- Шкада, што я запаў у трызненне і не змагу вам распавесці, дзе ў мяне золата закапана...
Георгий Цвикевич 23.09.2015 19:27 Заявить о нарушении
А вось яшчэ анекдот, таксама з nn.by:
***
— У вас ёсць комплексы?
— Так, ёсць крыху…
— Мы выратуем вас ад любых комплексаў! І ваша жыццё зробіцца намнога лепшым!
— Сумняваюся, што буду жыць лепей без маіх нафтаперапрацоўчых комплексаў…
Братислав Либертус Новинки 23.09.2015 19:40 Заявить о нарушении
Георгий Цвикевич 23.09.2015 19:40 Заявить о нарушении
Георгий Цвикевич 23.09.2015 19:45 Заявить о нарушении
А мені через те, у відповідь, узагалі не хочеться спілкуватися ні з ким... Хіба тільки у крайньому випадку, виключення зроблю. Охочіше хіба що тільки з українцями та білорусами: тільки тому, що не на російській... От і все.
Братислав Либертус Новинки 23.09.2015 19:54 Заявить о нарушении
С уважением,
Георгий Цвикевич 23.09.2015 21:06 Заявить о нарушении
Братислав Либертус Новинки 23.09.2015 21:31 Заявить о нарушении
Георгий Цвикевич 23.09.2015 22:13 Заявить о нарушении