Роса на ромашке... украинская проза

Ці думки записані моїм батьком Станіславом Якимовичем Буряченко в одному із блокнотів і, як я розумію, не були оприлюднені в друкованому варіанті.
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори/записи.
Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора
Світлана Бєляєва.

Эти мысли записаны моим отцом Станиславом Акимовичем Буряченко в одном из блокнотов и, как я понимаю, не были опубликованы.
        С разрешения моего отца перед его прощанием с земной жизнью я постепенно отображаю некоторые его ненапечатаные произведения/записи.
        Пусть живет слово...
        С уважением к читателям дочь автора
Светлана Беляева.


                РОСА НА РОМАШЦІ.

         У лузі розквітла ромашка. Білі пелюстки ніжно тріпотіли, розкриваючись під сонячним промінням. Краплини роси на її пелюстках, як чисті, рожеві перлини. Від дотику сонячного проміння – вранішнього пустуна, - неначе струна, задзвеніло, хитнулось тонке стебельце.
І впали бурштинові краплі роси на землю…

Примечание С.С.Беляевой: дата написания пока не определена.