the letter

 

                ЛИСТ

 
                (центон)

 
 
 
 " Сім подвійних. Сім, а не шість.

 Сім, а не вісім. Розділи і вивчи їх.

 Постав кожну на місце і поверни пана в обитель його..."

 
                І.Карпа "Піца "Гімалаї"


 
 
 
  Експрес "Дніпропетровськ-Київ" несло крізь липневу зливу вже кілька годин, а вода з неба все не кінчалася. У випадково вибраному вагоні другого класу пасажири  куняли собі  під негучний тупуватий телевізор і, судячи з  виразів на обличчях та вінтажності їхнього одягу, їхали хто куди.

 - Мамо, чому ти така сьогодні... задумлива-задумлива?- маленька дівчинка, вхопившись за руку молодої жінки, що сиділа біля самого вікна,настирливо намагалася заглянути їй в очі. І робила це по-дитячому вперто, немов би хотіла впевнитися, що там ,у самій глибині маминих очей, є хтось іще. Той, з ким дорослі розмовляють пошепки, коли діти роблять вигляд, що зайняті іграшками. Нарешті жінка відвела погляд від водяної стіни за склом, посміхнулася, а потім, короткозоро примружившись, щось недовго пошукала у наплічнику, знайшла і простягнула доньці. Це була невеличка коробочка,- в такі зазвичай пакують усілякі дивацькі штуки. Дівчинка відкрила і побачила там звалені в охайну купку невеличкі фігурки. Зовні вони схожі були на людей. Тільки у них, як у метеликів,за плечами стирчали крильця. А дехто з них ще й міцно тримав у руці трубу або ж меча.

- Це архангели,- промовила жінка.

- А що таке архангели? - запитала маленька.

- Ну,так називають старших янголів... Ось. Їх тут... як і там...- швидко зиркнувши вгору, на мить мама замовкла ,а потім  продовжила, - їх тут семеро. Синій, жовтий, рожевий , білий, зелений, золотий та фіолетовий... Виходить, що сім подвійних...Бач, як ото...

 Дівчинка слухала дуже уважно. І по виразу її обличчя було видно, що вона розуміє, про що йдеться, летиться і об серце б'ється.

 Далі жінка, притримуючи неслухняне пасмо чорного, з відблиском, волосся,  нахилилася чомусь до самого вуха доньки і змовницьки зашепотіла:

- Їх має бути сім. Сім ,а не шість. Сім, а не вісім. Розділи і вивчи їх. Потім постав кожну фігурку на місце і....- тут зустрічний потяг своїм шумом приховав від нас те, що нам не адресувалося.

Коли донька, зручно влаштувавшись на сидінні поряд, була вже вся захоплена цікавою справою, жінка, сама собі сказавши "...а мамі потрібно розібратися з листами", дістала з того ж  заплічника  ноут,  і її неймовірно гарні пальці торкнулися клавіатури. "Зараз мама СВІТИТЬ ОЧІ",- тільки-но й встигла подумати мала, як на екрані вже не лишилося мертвого місця:

«I, Lucifer.................Я - не зло, я є життя і життя несу, а не смерть. Я довго мовчав  і, повірте, на це були дуже вагомі причини. Мене не можна ігнорувати через це ще й тому,що я краще за всіх знаюся на природі вашого походження. І, ким би ви себе там не уявляли, намагаючись говорити про світле і прекрасне, – у вашому тілі ведуть боротьбу дві сили. І від цього нікуди не сховаєшся. Навіть у душах найсвітліших з вас мешкає ХАОС, з яким ви не можете впоратися, бо не визнаєте його. Хаос зазвичай поглинає ту невеличку частку світлого, що у вас є. Мене не цікавлять люди-манкурти. Але ви - ті, хто стоїть попереду, повинні розуміти, що ви потрапили у місце без виходу. Вам далі нікуди рухатися . Це так. Вам залишається тільки чекати того, що трапиться цього  року. Я знаю, що ТУТ вже були ті, хто говорив вам про це. Та всі вони уникали конкретики. Я ж вам кажу – вас очікує біль. І ви до цього абсолютно не готові.

Читаючи ваші думки, я дивуюся вашій наївності. Ви непереможно наївні. Прийшов час визнати це.  І не треба бризкати на мене святою водою. Я не демон і не дідько. Коли ж ви нарешті позбудетеся своїх смішних забобонів та земних релігій? Адже ви повинні стояти над усіма релігіями. Та ви й досі не можете cкинути зі своїх ніг цих кайданів. Все, що придумали ви, люди, просто смішно. Після Христа та Магомета ніхто не зміг піднятися так високо, щоб побачити, що я – життя. ЖИТТЯ!!! Я – та сила, що примушує вашу кров бігти судинами, я те, що дає можливість народжувати дітей, я те, що вмирає восени і пробуджується навесні. Часи змінюються. Темрява відступає. Приходить світло. І в цьому світлі ви повинні спробувати побачити істину. А істина у тому, що не існує добра і зла. І немає між нами ніякого протистояння. Ми з вами на одному боці, а на іншому – той Хаос, що був до Творіння… А про біль у ЦЕЙ РІК я скажу: готуйтеся не до свого болю і страждання, а до того, що біль буде навкруги, а вам прийдеться прийняти його, щоб урятувати тих, хто навколо. Ви що думаєте, що ви – воїни світла - будете вилежуватися на галявинці і нюхати квіточки в той час, коли біль затьмарить свідомість тих, хто вас оточує? Прийняти чужий біль прийдеться ВАМ. Прийняти, як свій. І заспокоїти його. А деякі з вас ще, здається, не розібралися з тим, хто я? Смішно? Ви що дійсно думаєте, що все так смішно?! Що ж – смійтеся й далі. Але при цьому знайдіть час глибше заглянути у себе. Якщо і є зло на цій планеті, то це та частка хаосу, яка існувала в вас із самого початку. Ви – зло. Ви, ті, хто вважає злом мене. У всіх  у вас міститься світло і хаос. Ви, і тільки ви творите хаос і всі великі злодіяння. Не я це робив, а ви – люди. Я ВЗАГАЛІ НЕ МОЖУ НІ НА ЩО ВПЛИВАТИ В ВАС САМИХ. Якщо ви вважаєте, що я можу когось примусити творити зло – ви помиляєтесь. Я на боці світла. Ворог же роду людського – сама людина.

   Тепер хочу сказати про те, що таке біль, який чекає на вас. Для цього достатньо подивитися кругом себе прямо зараз і побачити обличчя тих, хто вас оточує. Уважно вдивіться в ці обличчя. Переважна більшість з них – це ті, що й гадки не мають про те, що от-от розпочнеться. Прикрість ще й у тому, що вони не бажають про це нічого знати. Це обличчя тих, хто страждає вже зараз і примножує навколишнє зло навіть не діями своїми, а просто способом свого мислення. В них живе біль. Та це, до пори, біль замаскований. Цього року він буде відкрито виходити назовні. Він уже виходить. І ніхто з людей неспроможний буде цього приховати і тримати щось у собі – ні погане, ні хороше. Дуже швидко ви опинитеся серед тих, хто істерично волатиме. Серед людей, які не розумітимуть, що відбувається. Уявіть собі ваше пекло. Ви стоїте на пагорбі, вас двоє або троє. А навколо очманілий натовп. Так. Хай це буде реалістично. Але їхній біль ви відчуєте, як свій.

  В цьому році я піду. На мене чекають справи в іншому місці. А вам, створінням світла, прийдеться  розрулювати  тут усе на повному серйозі. Ви ж все ще інфанти. Ви не навчилися  вірити навіть у те, що самі сповідуєте. Світло і ваша роль у битві між старим і новим вам уявляється, як щось нереальне, те, що вас не торкнеться. Повірте, всі, хто хоч раз назвав себе воїном світла – залишаються ним НАЗАВЖДИ. Я не лякаю вас, я бажаю вас підготувати до вашої ролі. Лякаються лише люди. Бо не розуміють, що апокаліпсису не буде тому,  що САМЕ ВИ зможете утриматися і не впасти.

  Моєму другу тут (так , у мене є друг!) я тільки обережно натякнув на те, що скоро відбудеться. Гадаю, ВОНА  - саме  та, від кого залежить, ви  навіть  не уявляєте ЩО. Я знайшов її тоді, коли перестав шукати. Так от – їй  нема потреби розповідать про деталі, вона сама все згадає саме тоді, коли в цьому виникне потреба. А вам я розповім. Правду. Про Бога. Бога немає, крім того, що існує в вас. І тільки всі ви разом – Єдиний Бог вашого всесвіту. В кожному з вас жевріє іскра, його маленька клітинка, а разом ви – єдиний організм. У свій час Великий і Неподільний, яким Він був раніше, вирішив розділити себе, для того, щоб самовдосконалитися, з причин, незрозумілих навіть НАМ(янголам). Мені було запропоновано Ним стати ХРАНИТЕЛЕМ  ТОГО МІСЦЯ,   де ВІН буде знаходитися. І я мав це за велику честь для себе . І ніхто тоді не воював з Ним за владу! Боже ж мій, як же це смішило мене! Смішило до гикавки, коли я чув, що я «бажаю зайняти Його місце»! Я повстав через те, що Бог наказав знищити людство? Та не було цього! Ви самі вирішили припинити своє існування, але я виконую наказ, він для мене один НАВІКИ-ВІКІВ. БЕРЕГТИ ВАС. Я зробив усе, щоб вас зберегти. Через це і з’явилася тріщина у відносинах  поміж мною та янгольським сонмом. Бо я знаю трохи більше. Тому що я старший за них.

  І поки моїх сил вистачатиме сперечатися з ними , я буду виборювати своє право БЕРЕГТИ. В цілому, це наші особисті справи. Не будемо про це. Отже настає час Богу ПОВЕРТАТИСЯ у ВСЕСВІТ. Я – воїн. І я виконую наказ. Я знаю терміни. Але є одна невеличка проблема.

  Ви багато чого ще не знаєте. Всі ми, янголи та демони, виконували наказ. Ми створені такими, що ніколи не можемо йти проти найвищої волі того Бога, який В ВАС. Але його воля може проявити себе тільки через сукупність волі всіх людей. Так званий загальний знаменник. Ми служимо вам. Але як вас прочитати? Лише 10% людей спроможні  говорити з нами. Інші – сплять. А часу обмаль. Ми розгубилися. Бог не може повернутися лише  на 10% . Прийдеться будити вас грубіше. В чому я погоджуюся зі своїми колегами, а вони – зі мною. Події останнього часу – це тільки початок. Вони ще будуть відбуватися. Хтось буде в епіцентрі, а хтось на околиці. Але вони , так чи інакше, торкнуться усіх.

  До речі, я дійсно реально втілений . І зараз у дорозі. Піді мною не дуже зручне крісло, але я можу замовити собі каву. За тисячоліття я отримав стільки знань, що, повірте мені, зараз можу пити каву, сидячи будь-де. Навіть на балконі того, хто це читає.
 

  А тепер до справи. Як вам готуватися? Як виховувати себе? Як уявити, що на вас чекає? А чекає на вас психічна епідемія, яка вже почалася. Світ з'їде з глузду і багато що перевернеться з ніг на голову. Ви ж повинні зберігати спокій у будь-якій ситуації. Ви повинні дотримуватися віри в те, що існує найвищий план і Бог в кожному з нас. Ви маєте бути як скальпель - холодні, неупереджені  і справедливі. Хто сказав,  що  ніж,  тобто скальпель хірурга - це зло? Заподіявши людині біль і відрізавши від нього хвору частину, він дає йому шанс жити повноціннішим життям. Так от , ви - ніж і хірург в одній особі. Ви вирішуєте, що відрізувати і у кого. Зверніть увагу, я не говорю про вбивство на фізичному плані. Але виховати в собі почуття вищої справедливості ви повинні. Досить розтікатися солодкою калюжкою навколо себе зацьоманих і сюсюкати про янголів і любов. Ви повинні навчитися приймати рішення . Як Бог. І, відповідно, нести тягар пристрастей людських на своїх плечах. Знімаючи цей тягар з інших, відрізуючи - ви берете на себе відповідальність. Навчіться нести її спокійно. Ви - обрані. Ви - воїни світла, ви - ті хто допомагає слабким встати з колін. Ви - ті, хто повинен утирати сльози і шмарклі тим, хто ще не вміє цього робити сам. І, врешті-решт, ви повинні навчити їх робити це самотужки. Ви - істоти зі свободою волі, а ми - ні. Ми не зможемо силою увімкнути у вас те, що ви самі блокуєте. Ваша воля - це воля Бога, а ми йому підкоряємося. Тільки ви самі можете включитися. Але хто з вас готовий прийняти диво? Прийняти як істину те, що люди - це єдиний організм? І кожен з вас - це клітина Його. Відчути взаємозв'язок ви зможете, але ,відчувши його, багато хто з вас злякається і буде на межі божевілля.

  А чи не божевільний я сам? Я, Люцифер, відповідаю: так, я не «злетів з катушок», тому що «катушок»(розуму) у мене немає. Який розум у янголів? Ми усі взаємодіємо через єдиний інформаційний простір, а він скрізь. І його не поміщено в якесь одненьке  тіло. У тілі тільки маленький приймач, за допомогою якого ми й приєднуємося до цього  поля. Ми єдині, а ви?

На запитання – чому я можу здаватися вам більш «симпатичним», ніж усі архангели «з трубами», відкрию ще одну таємницю. Ми з вами ТУТ, а вони(янголи) - ТАМ. От і все. Я просто вмію відчувати вас і розуміти, що треба ВАМ. Прийшов час рішучих дій. І , вибачте, мені даний карт-бланш. Від них. Вони зневірилися(наскільки можуть зневіритися янголи) розбудити ваші душі. На землі так повелося, що великих учителів спочатку слухають, а потім, коли вони втомлюють, їх розпинають і роблять з них ідолів, абсолютно забувши, про що власне вони віщали. Просто людям так зручно. Мене ж бо не розіпнеш. Тому що я скрізь, і в той  же час - ніде. Де я? В голові потягу? В голові тибетського монаха або в голові водія таксі? Чи якогось президента? А мо я ще в чиїйсь голові? Я - поруч з кожним і ,в той же час, я - десь у пітьмі віків. Це - Гра. Ось чому мене не впіймали . І не зловлять ніколи. А вам кортить погратися зі мною? Навіть не думайте про це.
 

  Я нікого не примушую вірити мені . Дивіться навколо і робіть самостійні висновки. Хто вас оточує? Хто вони, ці люди, і що у вас з ними спорідненого? Думайте самі і ви незабаром зрозумієте свою роль у цій грі.

А те, що я пишу вам, використовуючи прості слова та звороти(ба навіть примітивні), то це тільки для простоти розуміння.
 

  І я вам не батько. Я - мати. Я те, що дає життя .  Я є життя. Пам'ятаєте Ісуса? Його учні ходили за ним по п'ятах і нічого не розуміли. Він їм говорив "я єсмь життя і я єсмь світло вашого життя". Вони чекали від нього якихось рішучих дій, а він просто жив, як соловейко, і нічого не збирався робити. Він знав одно: ніхто не зможе зробити крок за іншого. Він чекав від ЛЮДЕЙ рішучих дій. Розуміння. Але він так і не дочекався. Думав, може  смерть протверезить їх, але і цього не сталося. З нього зробили ідола. Адже він нічого не писав і загалом учням не рекомендував записувати за ним. Він учив їх жити, просто любити своє життя і цінувати життя іншого. Будь-якої істоти у всесвіті. Він учив їх не брехати самому собі в першу чергу. Він учив їх  своїм життям. І смертю. Бо істинний вчитель тільки той, хто нічому не вчить. Істинний вчитель тільки той, хто сам «просто живе» відповідно до своєї світосвідомості.  Він не закликав їх. Вони прийшли самі, і він був радий, він любив їх за те, що вони дивилися на нього прагнучими очима . За їхню пристрасть . За їхні страх і непокору. Це були видатні люди і, в той же час, як там не є, найзвичайніші. Ви теж його учні. Зрозумійте, що він досі чекає від вас розуміння. LCF»       - to save and send -

 Останній точний удар по key, і довгі, як у музиканта, пальці перестали вальсувати. Дії було завершено. Сивий та, якось по-пацанячому, худорлявий  чоловік закрив ноут,зіперся на спинку крісла, заплющив очі і  завмер  на мить. Дощ за вікном  експреса  ущух, і ланцюг зі сріблястих вагонів щойно проскочив під веселкою.

 P.S.  За хвилину до Києва у цього самотнього пасажира оживе мобільник. Йому телефонуватиме син, вибачаючись, що не зможе зустріти тата на вокзалі, бо зараз знаходиться десь аж у чорта в сраці. Звісно , батько усе зрозуміє. Бо після закінчення журфаку його малий змушений працювати кур'єром і зараз намотує кола підземкою разом із Данте. Зрозуміє він і те, що таки  прийшов час раз і назавжди покінчити з усим оцим лайном. Without fear.