Настала ніч і ми опиняємося в задушливому потязі «Маріуполь-Харків», де під надписом «не пити» люди нажираються в гівно. Сморід з тамбура,спека, піт, - ось найкращі провідники рейсу. Ти можеш писати тільки вночі, бо інакше не думається. Ковтаючи повітря,не мов відриваючи шмат їжі, - ти не наївся, бо кожної хвилини його можуть забрати, зачинивши вікно.
Постіль, яку прали тисячі разів,радянські вагони, це і романтика нашого часу. Зранку ти будеш в Харкові, пити каву і поспішати на метро,через кілька днів ти забудеш про цю подорож, але через певний час, знов згадаєш, коли будеш їхати в задушливому потязі «Маріуполь – Харків»..
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.