Плачу...

До порога осені
Я прибив підкову
Тобі на щастя.

Через відкриті двері
Ми вдихали запах
Насолоди і волі.

Ти давала мені,
А я тобі
Краплі натхнення.

Ріка життя окропила
Твоє лоно
Болем надії.

Гаряче літо
Відкрило обійми мріям,
Що здавалися нездійсненними.

Але
Уявний страх – витвір фантазії
Полонив твоє серце.

Нині,
На порозі нової осені
Твоя сльоза падає на підлогу
І розколює землю
Під моїми ногами.

Хіба
Наше щастя не вартує того,
Щоб молоко материнське
Пити?

10.08.12


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

На свод осени
Я прибил подкову
Тебе на счастье.

Сквозь распахнутые двери
Мы вдыхали запах
Блаженства и воли.

Ты осыпала меня,
А я тебя
Росой вдохновения.

Река жизни окропила
Твое лоно
Болью надежды.

Горячее лето
Открыло объятия мечтам,
Что казались невыполнимыми.

Однако
Явный страх – плод фантазии
Полонил твоё сердце.

Ныне,
На пороге новой осени
Твоя слеза падает на пол –
И разверзается земля
Под моими ногами.

Разве
Наше счастье не стоит того,
Чтобы молоко материнское
Пить?