От i виросли...

Я посіяв зерна страху
Перед лицем твого дому.

Ти виходиш на балкон і дивишся
Як будень прополює клумбу
І вечір чортополошиться.

Чорні тіні доростають до вікон
І наповнюють страховиддями простір.

Тонконогі монстри
Постають перед очима,
Залишаючи іній між лопатками.

Ти боїшся чудовиська,
Що народилося у підсвідомості.

Певно,
Я забагато розповідав про себе,
Про жінок, що пригорталися до серця,
І про те,
Як я до них тулився…

Мої слова ставали насінинами розпачу
У ґрунті твоєї любові
І ти поливала їх
Сльозами зневіри.

От і виросли…
От і вгризлися…
Ти втомилася.

Наша будучність
Надірвалася.

Надломилася…

10.08.12


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

Я посеял зерна страха
Перед твоим домом.

Ты выходишь на балкон и видишь,
Как день пропалывает клумбу
И вечер чертополошится.

Черные тени достают до окон
И наполняют призраками дом.

Тонконогие монстры
Вьются перед глазами,
Обжигая инеем меж лопаток.

Ты боишься чудовища,
Порождённого твоим подсознание.

Видно,
Я слишком много рассказал о себе,
О женщинах, игравших моим сердцем,
О том,
Как увлекался ими я…

Мои слова упали семенами раздора
на почву твоей любви,
И ты поливала их
Слезами недоверния.

Вот и выросли…
Вот и вгрызлись…
Ты устала.

Наша будущность
Надломилась.

Надорвалась…