Коли наступний день зам ню попередн й

Це трапилося в той час ,коли наступний день замінює попередній,коли ,як здавалося Ганнусі, здійснюються найзаповітніші мрії .
В дім до Марини ,найкращої подруги дівчини ,завітав лікар. Ось уже три дні , як Ганнуся лежала ,вона марила й жила снами. "Пневмонія легень " вирок який , як грім заповнив невеличкий дім. "Чотири дні" , як вирок пролунало з вуст холодного і байдужого чоловіка, який ,мабуть , стільки разів оголошував вироки людям , що вже просто не міг переживати це з ними . Марина гірко заплакала , а в очах хворої дівчини , яка лежала нерухомо , загорівся якийсь радісний вогник .
- Тихіше ,Маринко ,- прошепотіла Ганнуся з ледь помітною посмішкою на губах. Подруга припала до ліжка хворої і заплакала , але та вже не чула цього.. Вона марила ,знову марила ,бачила вишневе дерево, зелену траву ,прозору блакитну річку і мир ,той мир ,який ще літав у повітрі і не знав звуків війни. Ось під цим деревом з'явився зеленоокий парубок , якого Ганнуся так кохала і якого тепер могла бачити лише уві сні .
- Що нам робити ,лікарю?- промовила Марина ,зі сльозами на очах .
-Молитися , тут більше нічим не допоможеш ,- сухо сказав чоловік і вийшов з кімнати . Як тільки Ганна прийшла до тями ,подруга принесла їй води .
- Треба надіятися ,- казала вона тій.
Ганнуся повернулася і подарувала подрузі теплу , привітну посмішку , яка , як було видно ,вимагала її останніх зусиль .
Я втратила надію ,- сказала та ,- та не втратила віру ,віру у Бога. Не плач , Маринко ,навіщо лити сльози . Бог вже чекає мене ,він знає як мені нестерпна розлука з людьми яких я так люблю. Війна забрала у мене надію ,та не змогла забрати віру і любов. Не плач за людиною , яка буде щаслива,будь же й ти щаслива ,а я буду молитися за тебе і твоє щастя . Я вже й так забарилася ,сказала дівчина і заснула.
Марина поцілувала хвору у чоло і заснула у її ліжка .
Ранком Ганна не прокинулася . Вона померла ,та не пропала ,вона була у всьому : у воді , у траві , у повітрі . Саме в той час коли наступний день замінює попередній ,коли здійснюються наші найзаповітніші мрії .
* * *
Марина дочекалася свого коханого ,який повернувся по закінченню війни. У них народилася дочка , яку Марина назвала Ганнусею.