Ридаєш, бо тебе образив… Не
Образив… Сам того не відав.
Ти уявила янголом мене,
Я ж святості не маю навіть сліду.
Простий, слабкий, звичайний чоловік,
Що бавиться життям – не вміє жити.
Що тільки розчаровує… Нові
Незвідані вишукує планиди.
І борсається у багнюці зрад,
І зраджує самий собі найперше…
З душею дисонує милий кшталт,
І камінь болю падає у вершу.
Любов сліди ховає в попідтинню…
А серце – наче муха в павутинні.
13.08.12
Дисонанс
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212081301698
Свидетельство о публикации №212081301698
Рецензии
Це дійсно так... Образа серце крає...
Кохання тліти починає і згасає...
Дякую, Василю, за насолоду мовою.
Спасибо Анечку за тонкое прочувствование!
Татьяна Столяренко-Малярчук 14.08.2012 15:33 • Заявить о нарушении
Кохання тліти починає і згасає...
Дякую, Василю, за насолоду мовою.
Спасибо Анечку за тонкое прочувствование!
Татьяна Столяренко-Малярчук 14.08.2012 15:33 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.