Горить вогонь. Кумирні димом віють.
Смоковниць осипаються плоди.
Наспів молитв
невпинний та журливий.
Дзюрчання, сплеск джерельної води.
Скриплять ворота. Страшних девів лики
Охороняють монастирський вхід.
Старий служник візьме тебе за руку.
- Іди, малий, - почується услід.
Крізь все життя – сіль тяжкої науки,
Жебрацький хліб – крізь холод зимніх днів,
Пізнаєш ти бажання світла муку,
Самотній жах випробувань тяжких.
Забудеш ти про сни свого дитинства,
Забудеш всіх і весь буденний світ.
Та хто, скажи, шепоче знов услід нам:
- Іди вперед, он світяться вогні.
Горить вогонь. Кумирнi димом вiють...
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №212081800470
Свидетельство о публикации №212081800470
Рецензии