А ти ідеш в подертому плащі,
І волоси твої куйовдить вітер,
І босі ноги збиті до крові,
Сідає сонце, мерехтить крізь віття.
Шуліка тоскно в вишині кричить.
Ще стільки місць, ще стільки донести
До спраглих Слова,
миті, краплі світла...
Згоріть вогнем у мороці світів...
Багаття згасло.
Попіл шелестить.
Укутаний плащем малюк-сирітка
Біля твоїх колін блаженно спить,
Забувши голод,
світ цей непривітний.
Ще скільки зим?
Ще скільки тисяч літ?
А ти iдеш в подертому плащi...
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №212081800473
Свидетельство о публикации №212081800473
Рецензии