5

Почуваю себе жахливо.
Справа не у сні,не у причині,яка ніби повинна зіпсувати мій настрій.
Її не має,справді.
Мені просто зимно.Мені начебто дуже погано.
Смішно напевно...
Не хочеться посміхатись,щось робити.Просто боляче.
Сьогодні я йшла по вулицях свого міста й почувала себе невдахою.А ще просто масою людей.Сірою.
Подумалось мені навіть наковтатись таблеток...Але я вирішила,якщо не зміню щось (наприклад не вступлю на акторський) наковтаюсь і все.Буде хоч якась причина.
На столі лишу тільки записку "Пробач,Мамо."І тоді ж линула різко думка,що подумає собі мати,коли прочитає от ту записку у біленькому конверті.Як будуть тоді мене ховати?Ні,хто прийде на мою кремацію?Хто буде плакати,а хто лишиться щасливим,бо здихався мене?Хто випустить мій прах у Гангу чи...
А що я лишила опісля себе?Нічого.А от що лишає після себе взагалі середньостатистична людина?Нічого.Тож не дивно,що Земля відчує якесь горе за мною.
Ха.
Я йшла по вулиці і мене нудило від людей котрих стрічаю не вперше.Вони ніби кожного дня бачили мою гримасу.І кожного дня вони дивились на мене так само ж.
Мені стало ніяково і тоді полинули "брудні слова з нашого діалекту".Я второпала,що не можу зупинити цей потік.Бо мені остогид цей світ й все,що з ним пов'язане.
Я знаю,що не знайду розраду.
Я хочу стертися у пам'яті Землі.
Я хочу щоб мене вбили.