Моя подружка сидить зі мною
На підвіконні.
Ми п*ємо каву із круасаном
Одним на двох.
Ділитись звикли не тільки тістом,
А кожним містом,
і цілим світом..
Колись ми поруч, колись далеко:
Без sms-ки і без дзвінка
Та наші долі течуть бурхливо -
Її ріка і моя ріка.
Унас усе як «не в людей»
І дружба наша нежіноча.
Ми не втираєм сліз з очей,
Ми не жаліємось до ночі.
І навіть у важкі часи,
Коли руйнуються мости,
Страшна засада нароботі
І твій коханий каже «сорі»,
З*являється моя подружка
На підвіконні,
з круасаном..
Як їй вдається це не знаю
Сміятись з того, що не смішно.
Зробити так, що мої біди,
Якими я гружусь невтішно,
Мої надумані страждання –
Стають об*єктом глузування..
І я всміхаюсь перехожим
Як добре, що ось так ми можем.
Подружц
© Copyright: Вера Зубова, 2012
Свидетельство о публикации №212082301015
Свидетельство о публикации №212082301015
Рецензии