Зорі стали холоднішими стихлим голосом цвіркунів.
Десь там, в куточку неба маячком віддаленої блискавки мигає над деревами сигнал тривоги. – Скоро осінь.
Літо тонкими холодними пальчиками павутини прощально торкає твоє обличчя.
Теплим світлом таємниці гріється віконце. А поряд холодне вікно. – Там спаковані речі. Ув’язнені речі. Валізи пахнуть вакуумом, що наступає на горлянку душі та серця.
«Я є Світло»*. – А я є хаос.
Скоро буде моя пісня. Її співатиме хор.
Хор тих, хто не втримався. Хор всих золотих чи озолочених, збитих вітрами.
І мені буде легше, бо вода змиває бруд з вікон. Дощ – вода.
Але ця тривога, що викликає її Диригент…
Колись я надто злякалась того, що він мені сповістив. Мабуть, це був 1994 рік…
*«Я є Світло» – похідне від «Я есьм Свет»
Дата створення: 22.08.2012
Диригенту
© Copyright: Тори Мальцева, 2012
Свидетельство о публикации №212082300064
Свидетельство о публикации №212082300064
Рецензии