Ганна Осадко. Трусишка

С украинского http://proza.ru/2012/08/21/1295

Дивное желание, ещё с детства, когда долго ехала поездом с родителями -
выйти
на каком-нибудь энном полустанке - забытом и чужом,
просто выйти,
пойти по тропке неизвестно куда,
стать частью местного пейзажа,
крошечкой безымянной
в красном платочке
в горошек,
провожать и встречать
локомотивы ладошкой,
чувствуя на губах ежевичную кровь шальную,
здороваться с козой и ее бабкой,
что пасут свои доли на насыпях железной дороги...
А потом вечерело,
пассажиры вынимали вареные яйца с бутербродами,
неизменный ритуал колочения сахара в стакане
с алюминиевой подставкой Укржелдор,
глаза слипались, пахло забытым морем,
что маячило впереди,
а ребята с обгоревшими носами
мчали на своих раздолбанных велосипедах
через луга и левады моих детских снов
и орали мне громко: «Тру-сиш-ка»…
***

«боягузка»

Дивне бажання, іще з дитинства, коли довго їхала потягом із батьками –
вийти
на якомусь енному полустанку - забутому і чужому,
просто вийти,
піти стежкою у невідомому напрямку,
стати часткою місцевого краєвиду,
цяточкою безіменною
у червоній хустинці
з горохами,
проводжати і зустрічати
локомотиви долонькою,
відчуваючи на губах ожинову кров шалену,
вітатися із козою та її бабцею,
що випасають свої долі над схилами залізниці...
А тоді вечоріло,
пасажири витягали варені яйця із канапками,
незмінний ритуал калатання цукру у склянці
з алюмінієвою підставкою Укрзалізниці,
очі злипалися, пахло забутим морем,
що майоріло попереду,
а хлопці з обгорілими носами
мчали на своїх роздовбаних велосипедах
через луки та левади моїх діточих снів,
і гукали до мене голосно «боягузка»...