Заповiдаю мiй меч

Заповідаю мій меч

Меч, лук і стріли-ти здобудеш в бою -
Це те, що не можна наслідувати правом,
Заповідаю йти на Січ, буйнi голови рубати з плечей,
Нехай зловісна по всім будинкам ходить облава!

Весь гетьманат запорізький, на мене схожий лицем,
На наш вік розжареного заліза ще всім вистачить,
Навчить жадібно - горячно любити і навчить довго терпіти,
Якщо налетіла на нас вогнів смажена зграя..

Не з війною на вась - вась,
Герої в своєму самому соку,
Не збирають у жнив битви -
«Вироби з металу»,
Побачили і не таке,
На короткому віку,
Що людська пам'ять через день забувала.

Що втратили під серцем,
І печаль як печатку
Нас сплавляли як колоди,
По несучих їх річках,
З оглушаючою ревом,
Я волаю, і реву, оглушаючий дзвін -
Так, адже ми, божi люди!

Нам наказано вижити,
Нам наказано чекати,
І пройти цей кастинг з плоті і крові,
Своєю плоттю притиснути,
Своєю кров'ю харкати,
І своїм зірки ставити потім в головах!

А герої нехай квасяться у власному соку,
Ветерани - до свят -нікому до них немає нiякого дiла,
Все як є, вся правда, і як була, на духу-
Нехай про подвиг в обозі розповість партійна челядь.