П ята гора

П'ята гора

Засмучений погляд візерункових веж,
Вогонь від серця, дим чадящий,
І попіл-рой на сходи риллi на межi-
«ченців, шо моляться за нас».

Мій перший крок - повернутися до долi,
Другий - застосувати мої оруд’я,
Третій - витягти користь невдачі,
Третій - щоб навчити.

П'ятої гори торкнувся я п'ятою,
Розгорнутої своєю стопою,
Я гладив звід своєю рукою,
Распростершися над плитою.

Боротися всю ніч як Яків,
Немовля на долонях плакав,
Плодами мізерний виноградник,
Але жертівник охопило вогнем.

Побоїв, каменів і ляпасів,
Я пасинку став люблячий вітчим,
Мій виноградник буде соковитим,
Як жінка, яку я навiть не взяв.

Я зміряв враже військо поглядом,
Себе бичуя від досади,
Шукаю ради, не нагороди,
А ангел «is temporary blocked».

У душі не знаходячи відповіді,
Від узбережжя до Цорфату,
Мій караван від краю світла
Прийшов до підніжжя гори.

«Історії сумніше немає в світі»,
Як я поспішав назустріч вітру,
Щоб подвиг зробив їх зугрiтими,
Іншої долі не брав.

Всі розтягнули мародери,
Кровушку змили натирачі підлоги,
І на невідомі простори,
Біжить, іскрячи, моя річка.

Ось-ось і бризне мое джерело,
Очі болять від точних розрахунків,
Про корів жирних, а не худих,
Тепер співає мій алфавіт…

Затягнулося серце цвіллю
І подернулося коростою і мохом,
Ми з тобою ще побачимося,
Ти жолобком, а я -струмочком.

Серце заплямано гіркотою,
Серце стоптано радістю,
Серце - молочні ріки,
Серце - лицеприємностi.

http://www.stihi.ru/2011/04/17/10534  Пятая гора