Далi

Далі, засучи на мені рукавиці,
Далі,  простроми велосипедною спицею,
Далі,  це буде - ні краплі правди,
Далі,  намалюй нас масляними фарбами,
Далі,  ти не зможеш. Ти ж не чоловік..
Далі, якщо б знав би, пішов би на місце злочину...

Далі,  якщо взяті твої всі паролі,
Далі,  що за чорт, їх переводять!
Далі, у кожному шереху ми чуем підставу,
Далі, - ми шиємо з французьким лекалами,
Далі  - багатоскладове буде працювати -
Напишемо українською - а слова - простакуваті!

Далі - ми не сходимо з розуму від пожеж,
Далі, ми більше ніж заробляємо, витрачаємо,
Далі,  де твої слони - велетні?
На тоненьких ніжках, немов наче скляних?

Далі, я такий же, як і ти, многогрішний,
Далі,  я також люблю одну жінку
І порожнього з нас Гала  «обслуговуе»-
Запалить вогнем ще одну творчу душу.

Далі, епітафій не буде в конвертах,
Далі, навіщо нам заочні жертви?
Далі-нас розбудять одні і ті ж,
Нехай ти їх зустрінеш, а я добре їм вріжу!

Далі ти не замурзайся, заховай свої гроші,
Далі, я послухав всі проповіді Меня,
Далі, я сухар, адже я черствий-пречерствий,
Але так жажду Бога, що буду їм прощений!

Далі, нам не вірять, навіть на Поліграфі,
Далі, розкажи про білi плями у своїй біографії,
Далі, - нас рідна мати не дізнається,
У новеньких бриджах за старими кресленнями.

Я як дурень ходжу по музеях -
Щоб усім зізнаватися в коханні-мені адже можна вірити
І що однозначно, і що многоскладно
Проходить всі повз, як слоновi ніжки...

Далі, ти не виграв, сюжетні лінії,
Далі, ти не зможеш, і мармур охолоне,
Далі, а що ж я такий невдаха,
І мене не читають, хоча я не стариган...

Тебе вивчає під лупою вчений,
Знаходить «повторюваність образів»,
Але у моїх повторах немає збігів,
Далі, ну хоч раз, май свою думку!

Далі, розбігаємося, стрибаємо - в ступор!
Далі, дотримуємося правила вулиць щоб рухатись,
Далі, ми ходимо одним лише маршрутом,
Де зайняті руки і погляд - такий розумний.

Далі, за нам плаче Саргасове море,
Нам маячить новий сезон в акваторії,
Мої сюжети - твої мольберти,
Зустрічі у колонад в тоталітарних сектах.

Далі, мені гидко думати про завтра,
Твої міражі випадають в осад,
І їх залишають опівнічні тіні,
І бюстики Леніна в сьомому поколінні.

Далі, непристойностей вистачить, друже,
Я зміню замки, і чиркну на всі..сірником
Я, Далі, я теж люблю її малі грудi..
Що?! Що я сказав?! - так, гаразд.. забудь!

Далі,-ось і закінчилася відпустка -
«Толоконнi лоби»-розплескали всі соплі,
Далі, ти-художник однієї картини, де все в пеклі,
Мої вірші-все - в руiни..

Далі,  де облямівки на наших блюдцях,
Шоколадна глазур змішалася вся з слиною,
Мене закликає - тебе відпускає,
І ми знову йдемо ігуаною під камінь.

Далі, немає реторсий, і немає нам субвенцій,
І немає нам прощення в стосі індульгенцій,
Ми жадібно горіли, сжирало нас полум'я,
І тепер їдкий попіл і прах лежать під ногами...

Ми мало клялися, не рахуючись з витратами,
Вийти у фінал дамкованными пішаками,
Заткнути всіх за пояс, розправившись на весь зріст,
Важко, звичайно, ні і в цьому вся заковика,

Далі, мої слова в трубці гасить мембрана,
Доходять до тебе про рв ан ні фрази,
Далі,-я поет, ти-художник, друже,
Ти і вона, а я - третій зайвий...байдужий..

Тобі бути твердю вона, і ясно, опорою,
А мені поневірятися по світу подобру-поздорову.
Зустрічати свою старість у плакатах афіші,
Де творчий вечір - так - я там - перший зайвий.

Далі, ти задумайся, скільки так можна,
Ми знову множимо, де нам не судилося,
Чужі гроші вважаємо в кишенях,
Так, скільки нам визнати в цих рубаних ранах.

Далі,  ти присвятиш свiй статус музею,
Далі, - проявиш себе у мультику Діснея,
Далі, я прошу, дай хоч щось на пам'ять
В одному моєму сні тільки слово «подайте»...

Далі, я прошу, намалюй мене голим,
Адже так буде чесно, що голий - але - при шпорах,
Малюй мене в профіль, малюй товстий хобот,
На тоненьких ніжках, слоном-тихохiдом..

Далі,.. твоє ім'я-знахідка для комерції,
Далі, - нас обдурять - не витримає серце,
Де море сліз - там одні номінали,
А де море бід - там одні заправляли...

http://www.stihi.ru/2011/04/09/3320 Дали- оригинал