Не ми...
Ти…
Гуляєш із коляскою по місту
Намотуючи душу
На колеса…
Шарфом ілюзій здавлюєш за горло,
Зав’язуючи очі
Пеленою
Кислотних сліз, що котяться камінням,
Яке ніхто збирати
Не збирається.
А у колясці істина, яку
Ти прагнула усе життя
Пізнати.
Я…
Печально йду, прив’язаний до долі,
Зневірених надій
Ковтаю дим.
Так хочеться минути перехрестя,
Яке в народі називають:
Хрест.
Так хочеться проснутися з тобою,
Та з колеса розмотується нитка
В м’який клубок…
…Хоча б шкарпетки з нитки тої
На осінь синові
Зв’яжи…
08.09.12
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212090900108
Свидетельство о публикации №212090900108
Рецензии
неймовірно.
чіпляє навіть прискіпливе око,
з повагою,
анет
Анна Билык 28.01.2013 18:27 • Заявить о нарушении
чіпляє навіть прискіпливе око,
з повагою,
анет
Анна Билык 28.01.2013 18:27 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.