Печаль насіє слів у миску,
Спече немислимий
Пиріг.
Поріг покинутого щастя
Вросте у спогади
Чолом.
Шолом вдягне на кожну ноту
Шугай, натхнення й сили
Повен.
Поволі випустить на волю
Свій гнів, закований
Грудьми.
Грядою вистрояться бартки
І закопають тінь
У ґрунт.
У грудні виросте лілея
І зацвіте на тлі
Могил.
Могильник блудний понад вечір
Скуштує ласо той
Пиріг.
10.09.12
Немислимий пирiг
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212091001804
Свидетельство о публикации №212091001804
Рецензии