10. Казки савани. Цяця. Полювання на мишей

Однієї осінньої погожої днини Цяця і Дев сиділи на осонні. Дев куняв, інколи поглядаючи на Цяцю, а левичка заснути не могла - опріч неї як несамовиті скакали сонячні зайці. Звичайно, Цяця не могла кинутися їх ловити, бо все ж таки вже вийшла з дитячого віку, але очима вона слідкувала за сонячними пустунами.
- Давай ловити мишей! - сказав Дев Цяці.
- Я не ловлю мишей! Я взагалі не люблю мишей!- обурено рикнула Цяця, вправно вдаривши хвостом чергового знахабнілого сонячного зайця.
- Всі кішки ловлять мишей, малі — малих, великі — усіх.
- А я не ловлю!
- Всі ловлять! Ось лови! - і Дев кинув у цяцину сторону маленьку торбинку.
Цяця полишила зайців і, звичайно, піймала торбинку, граційно і трошки картинно перекотившись на спинку, щоб показати “дивись яка я!”
- От бачиш, ти таки ловиш мишей! - задоволено зазначив Дев.
- Я зловила торбинку! - образилась Цяця,- От, ще потрібні мені усякі там гризуни.
- А ти зазирни!
Цяця з готовністю провела по торбинці гострим пазурем, торбинка проти пазурів шансів не мала. А левиці у щирому бажанні щось довести взагалі несамовито страшні. Зміст торбинки поступово набирав обсягу і пухнастості, поки не став клубком білих меренгових цукрових мишей.


Рецензии