Коли нарештi?

Так неохоче починає дощ
Свою мелодію на клавішах і струнах
Пелюсток білої троянди у саду,
Надихненому відчуттям вологи,

Наближенням свободи, бо тоді,
Коли нап’ється жадібно і вволю
Потріскана земля води, тоді
Розправить спину квітка, а людина

Почує звук у кожному стеблі,
Що вже не мало дихання і сили,
Що гинуло на корені… Тепер

Чекає все знеможено в напрузі:
Коли нарешті втримати не зможе
Ця сіра хмара музику дощу?

15.09.12


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

Так неохотно начинает дождь
Свою рапсодию на клавишах и струнах
У белой розы лепестков в саду,
Томимом предвкушением дождинок,

Предчувствием свободы, ведь тогда
Когда напьется от души и вволю
И каждой трещинкой земля воды, тогда
Расправит спину стебелек, и можно

Услышать звук у каждого стебля,
Что не дышал, и потерял все силы,
Не веря во спасение. Теперь

Он ждет изнемогая, напряженно:
Когда же, наконец, не сможет удержать
Стальная туча музыку дождя?