Тепла осінь. Старий каштан. Листя вже майже буре. От-от посипляться плоди на "брук_тук_тук". І невідомо чи переживе він зиму. Але дарма про те думати, бо ондечки на двох гілках знову зазеленіло листя і цвітом то там то там вкрилися пірамідки. Хтось подумає, що каштан захворів та кинувся з дурної голови в ерос цвітіння, а хтось просто замилується цим подарунком старого дерев'яги та посміхнеться погідно.
Життя належить живим і любов їм належить. Коли їй цвісти, вона сама вибирає. Аби трішки тепла, аби стачило життєвої сили. Навіть коли її зовсім мало, цей вибух молодого еросу в старечому тілі доречний, щоби там не подумали розумахи-бовкуни, щоби там не пащекували ялові серця. Кохання вартує більше, ніж існування, бо тільки з ним воно перетворюється в справжнє життя.
Цвіти, Старий Каштане, цвіти! Твоє життя не даремне. Твої останні плоди - найсолодші. Цвіти!
Старий Каштан
© Copyright: Валентин Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №212091701397
Свидетельство о публикации №212091701397
Рецензии
Бог, який є Любов, - то Бог живих. А доки є любов, життя є Життям. Вартісним, справжнім, зі смаком та запахом, з барвами і відтінками, з дотиками і мріями. І най там хтось із перехожих заздрісно бризкаючи слиною доводить, що цвісти у вересні - то абсурд, хвороба, помилка природи - каштанові до того байдуже. Бо він щасливий, бо він - живий, бо він - любить.
Анна Валевська 18.09.2012 19:45 • Заявить о нарушении
Анна Валевська 18.09.2012 19:45 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.