02. Свобода. З циклу Ера ФТМ

Я вигадав тебе. Скажи, навіщо
 Я вигадав тебе, і почуття це лишнє?
 Так порожньо в душі...  Пройшло три тижні лише! 
 Я вигадав тебе! Від туги вітер свище,
 Бо ти - моя ілюзія...

 І в той же час -
 Я сам же показав тобі дорогу
 В той світ, куди летять птахи: до Бога,
 І волю дарував тобі: від себе, у тобі...
 
 Й відразу ж стало ясно тут мені:
 Ти - не Вона, ти - світ, мені відомий,
 І незабаром ти підеш слідком за мною:
 Ні без пересікань, ні без сплетінь...

 А тільки - спиною та до спини,
 На паралелі ліній, за мої не довші:
 До-ліктя-ліктем, одне одного продовження
 Долонних ліній - від сплетіння наших
 Лиш перших пальців! Перших, а не п'ятих...

 А вся розгадка - тільки в шатах знятих:
 І ось - ілюзії не стало... Сумно так...
 І в той же час -
 як в небо випорхнутий птах, -
 Ти ще дорожча, ближча, і рідніша стала:

 Тепер, коли торкатися тебе уже не стану -
 Твого лиця, твоїх грудей, і твого стану, -
 Й мої думки, спинивши рух в своїй спіралі,
 Сповзаючи все нижче з кожним завитком,
 Вже не сповзають далі -

 То несподівано морально легко стало:
 Від почуття свободи, що мені ти теж
 Подарувала: у мені, від себе...
 Звільнивши від фальшивості без меж,
 Від ігор у любов при місячному небі,
 Де поцілунки - прісні, й балачки - пусті...

 Тепер ми - янголи...
 І ми тепер - святі...

 22/01/2011
 Братіслав Лібертус

 ПЕРЕКЛАД:
 з російської http://www.proza.ru/2011/01/22/178