Звичайно ж, я Вас майже геть не знаю...

Звичайно ж, я Вас майже геть не знаю...
 Лиш тільки в Вас хвилююче щось є, -
 І хвилювання це я зазіхаю
 За дещо вище визнати, або за щось святе...

 Для Вас у мені є хороших слів чимало,
 Що смію боязко сказати лиш в віршах...
 І у майбутньому б, що потім спільним стало,-
 Мені б хотілося назвать своєю Вас...

 Але ж я Вам так само невідомий:
 Звідкіль я є, і хто я в глибині...
 На місці Вашому я й сам також, свідомо,
 Тримався би від мене вдалині!

 Та бачити Вас хоч би мить - і я щасливий!
 Безмірно радий - посмішку у дар прийнять!.
 Нав'язливий підчас, і знов - сором'язливий,
 І знов пишу вірші, щоб Вам віддать...



 Братіслав Лібертус

 ПЕРЕКЛАД:
 з російської


Рецензии