Байка

Надежда Мартынова Данчак
                ПАРТОРГАНІЗАЦІЯ   У  ЛІСІ    БАЙКА
               
               
У нашій партії,  вовків –
Партчистку влаштувати треба,
Бо завелися підлі гризуни,
Гризуть самі, гризуть і їх,
- Треба вже батіг , та по всіх...

Позвати кабана,
Страшного звіря –борова,
Понатикає всім він стусана,
Під зад  і в бік такого кликана.
В шерензі і вовки  стоятимуть, піджав хвости.

А лис, як розбиратися почне -
То, заяча “тусовка” зникне...
Бо це, хитрюче , риженьке створіння,
Всіх закусає, об хитрить до самого коріння.
Чого чекати від лисячого хотіння...

На дубі всі повісили листи –
Де пропозиції, накази та хисти,
Щоб кожний знав, що тут робити,
Кому колючу шкуру мити,
Кого за хвіст трясти...

Нема у лісі нашому,
Ані ожини, ні малини -
Порозбирали всі поганки, маслюки.
У норах тільки хробаки,
І повзають  погані слимаки.

Борсук порив собі ходи,
І бігає сюди – туди,
-У лісі “наркоту” збирає?
- Та ні, обнюхує старі гілки,
Хтось мітку тут зробив,
І лісу відхватив собі шматки...

У кожного своє хазяйство,
Ведмедя, барлога під горою,
Його усе - з горою.
Лисиця, справжня молодиця -
ЇЇ підлісок з горобиною,
Туди не тільки горобці,
Поласуватися збираються  зайці.


Де вікові дуби, розчісують себе,
Та труться в них зубри.
Великі та страшні,
Ліниві  та “тру сливі”.
Чоловіками, якби були
Боялися би їх вовки.

Отак вся зграя,  лісових звірів,
Реве і завиває, під керівництвом,
Хижаків, плюгавих та старих вовків.
Вони хвости тут розпустили,
Та скавучать, огризками  зубів сучать.

- Дивись , вовчиця хилиться до лиса,
Бо з вовка “клоку” шерсті вже нема,
Ума -  як у  барана...
То, що він зможе тут зробити,
Коли пуття і в дома вже нема.