Покара

Отак завжди… Ні віри, ні довіри,
Ні слова, що лікує і п’янить,
Лише образи тяглих лихоліть
І вимисли, що свердлять чорні діри

В сузір’ї днів. Вселяється у звіра
Душа кохання. Жертвенно болить
В підшкір’ї жах. І жили, як воли,
І на обличчі тріскається шкіра,

І скрапує очищення, і міра
Терпіння переповнена. Мара
Моєї зради вилізла на мить.

І привидів навала чорно-сіра…
Уявних ваб історія стара
Каральний меч підняла догори…

21.09.12


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

Наказание


Вот так всегда. Ни веры, ни доверия.
Ни слова, что и лечит и пьянит,
Одни обиды, недоразумения,
Да вымысел, что дыры просверлит

На небе дней. Звереет у мужчины
Душа любви. Надежды умертвит
Подспудный ужас. Вены, как волы,
И на лице как трещины морщины,

И каплями покаяние, мера
Терпенья переполнена. И ведьма
Моей измены вылезла на миг.

И призраков толпа темнеет серо.
Былых желаний старая рука
Секущий меч свой снова занесла.